ЗМІСТОВНЕ НАПОВНЕННЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ТЕМИ –

«МОЯ КРАЇНА – УКРАЇНА»

(консультація для вихователів)

Українознавча тема є базовою для формування світогляду та розвитку загальнолюдських цінностей дитини. Івплітати її в життєдіяльність дітей слід не одноразово, а систематично та послідовно протягом року, аби ваші вихованці могли гордо сказати, що вони — українці, і пишалися цим.

Для більшості дошкільників відчуття України як Батьківщини, а та­кож своєї приналежності до української громади не сформовано. Знання й уявлення про Україну існують відокремлено від почуттєвої сфери дитини. Але відомо, що свідомість проявляється не лише в знаннях, а передусім у ставленні.

Що ж виходить? Не пропущені крізь серце, а формально засвоєні знання-штампи, що просто існують у голові як готові відповіді на запитання, не фор­мують почуття людської, громадянської, національної гідності (саме в такій послідовності!) дошкільників, хоча їх може бути й достатньо. А от емоційно на­сичені дії батьків чи інших значущих дорослих формують їхню чітку життєву позицію. Бо ж діти, як губка, вбирають все, у тому числі й негативне.

Основні тематичні напрями

Тема «Моя країна — Україна» сьогодні є актуальною як ніколи, адже запропонована вона в не найбільш сприятливий для нашої Батьківщини час. І найкраще, що можуть зробити вихователі для своєї країни, — це активно включитись разом з дітьми у проживання цієї теми.

У межах теми дітям варто допомогти відкрити для себе особливості побуту українського народу (житла, одягу предметів побуту, народних ігра­шок), українські народні ремесла, засвоїти народну й державну символіку, а також поринути у вир українських свят та відчути свою єдність із Батьківщиною.

Проживати тему пропонуємо за такими тематичними напрямами:

·      Я і Україна.

·      Усе, чим пишаюся, — народна творчість.

·      Народні ігри й іграшки.

·      Віночок українських свят.

·      Державні і народні символи.

Окреслимо основні аспекти проживання теми з дошкільниками. А її змістове наповнення за вказаними напрямами та основні форми роботи з дітьми подані у вигляді інтелектуальної карти далі в журналі.

Я і Україна

Формування та становлення в дошкільників відчуття приналежності до своєї країни це дуже важливо Ось фрази, що мають бути передусім прийняті дитячим серцем, а не лише формально засвоєні на словах:

- «Моя країна, її минуле й сьогодення гідні поваги. Я маю бути гідним громадянином своєї країни»; а «Україна — моя країна. Від мене також залежить, якою вона буде»; я «Я не можу чинити погано/немилосердно/не­чесно/неправедно), бо я українець»; (ідеться про громадянську категорію, а не національну);

- «Я люблю своє місто/ село й хочу, щоб воно було красивим, тому не буду смітити/руйнувати/ паплюжити тощо».

Що ж необхідно для такого прийняття? Передусім важливо забезпечити умови для емоційного проживання і засвоєння дітьми загальнолюдських, громадянських і національних цінностей. З цією метою ми виокремили тематичний напрям «Я і Україна». Проаналізувавши вклад видатних українців в становлення та розвиток своєї країни та оцінивши свої здібності й таланти, діти відчують себе невід'ємною частинкою України, а водночас і єдність усього українського народу.

Важливо допомогти дошкільникам навчитися любити свою Батьківщину не «гуртом», а «в роздріб», зростати гідними та свідомими громадянами своєї країни. А зробити це можна лише на основі широкої поінформованості про історію, традиції, культуру України. Водночас, щоб діти не залишилися на рівні засвоєння інформаційних кліше, важливо не просто інформувати їх, а забезпечити максимальне включення самих дошкільників у процес відкриття й засвоєння знань, наситити пізнавальний процес емоційним переживаннями, збагатити світлими, простими і приємними для дітей образами. Це надзвичайно важливо нині, коли наша країна переживає не найкращі часи.

Усе, чим пишаюся, — народна творчість

Визначаючи основні напрями теми, ми врахували надзвичайну роль народних традицій та обрядів у вихованні дітей дошкільного віку. Адже вони повертають дітей до цінностей предків, створюють позитивний настрій, розкривають основи правомірної поведінки, навчають вияву терплячості щодо всього живого.

Зокрема звертаємо увагу дітей на розмаїття народної творчості. Різьбярство, лозоплетіння, гончарство, музика, література, вишивання, писанкарство, живопис — це далеко не повний перелік ремесел, якими споконвіку славився український народ.

Зі скарбницею української народної творчості ознайомлюємо дошкільників під час розглядання ілюстративного матеріалу, енциклопедій. Проводимо заняття на основі навчально-методичного комплекту «Сонечко мандрує Україною», організовуємо майстер-класи з гончарства, вишивання, ло­зоплетіння; відвідуємо виставки предметів народних ремесел, сімейних реліквій тощо.

Народні ігри та іграшки

Цей тематичний напрям нерозривно пов'язаний із попереднім. Адже народні ігри й іграшки теж є продуктом народної творчості. Вони поєднують у собі життя і побут народу, його звичаї та традиції, а також, звісно, багату історію та невичерпний творчий потенціал.

Українські народні ігри та іграшки надзвичайно різноманітні та мають свої регіональні особливості. На весь світ відомі косівські й опішнянські іграшки, унікальні ляльки-мотанки і не тільки.

За допомогою народних ігор та іграшок діти опановують перші елементи грамотності, ознайомлюються з фольклором, розвивають математичні здібності, тобто навчаються, граючись. А хіба це не найефективніший метод навчання? А головне — такі ігри й іграшки сприяють утвердженню національної самобутності й менталітету маленького українця.

Віночок українських свят

Значну увагу в межах теми ми приділили календарній обрядовості. Цьому присвятили тематичний напрям «Віночок українських свят».

Залучення дітей до створення власного святкового календаря, підготовки і відзначання різних свят пробуджує в них любов до рідної землі, повагу до людей праці, формує вміння плідно працювати, шанувати історію та збагачувати культуру свого народу. Участь дошкільників у народних святах (Масляна, Івана Купала, Свято врожаю тощо) сприятиме тому, що вони глибше відчуватимуть нерозривність із рідною природою, намагатимуться власною працею примножувати багатства свого краю, прагнутимуть зберігати та розвивати трудові та святкові традиції.

Не менш важливо ознайомлювати дошкільників із державними святами, як-от: День Конституції, День Незалежності тощо, в ігровій формі пояснюючи їх значення в історії нашої держави.

Діти залюбки долучаються до проведення літературно-музичних розваг, вивчення пісень, виготовлення подарунків. Під час ознайомлення з традиціями та звичаями відзначання свят дошкільники мають змогу збагатити свої емоційні враження та знання про довкілля, зокрема близьких людей, Батьківщину.

Державні і народні символи

Символіка — це своєрідна візитівка держави на міжнародній арені. Чимало символів є у нашої країни, що свідчить про її багату історію та високодуховний народ. Це і вишитий рушник, заквітчаний віночок, барвисті вишиванки. А ще — верба і калина, без яких, як кажуть у народі, «нема України».

Найліпше ознайомлювати дошкільників із державними та народними символами шляхом читання художніх творів, легенд, вивчення віршів. Адже складно знайти більш точне та водночас доступне для дошкільників пояснення цих понять. Ну і, звісно, залиште час для дитячої творчості. Запропонуйте дошкільникам пояснити, наприклад, значення кольорів на нашому прапорі або намалювати візерунок для вишиванки.

Залучаємо родину до проживання теми

Визначальна роль у засвоєнні теми «Моя країна — Україна» належить батькам. Завдання родин вихованців полягає не так у забезпеченні поінформо­ваності дошкільників, як у вихованні їхнього ціннісного ставлення до свого роду, рідного міста, країни. Тож реалізація теми передбачає широкий спектр форм роботи з батьками, залучення їх до активної участі у проектах, деякі з яких ми пропонуємо в цьому числі журналу. Спільна пошукова, творча, художньо-продуктивна діяльність дорослих і дітей країнознавчого змісту сприятиме засвоєнню знань про Україну як свою Батьківщину та формуванню основ громадянськості та патріотизму.

Наша країна — це не лише матеріальне довкілля, це передусім ми самі — її громадяни. Хочеться вірити, що наше свідоме відчуття своєї приналежності до України, щире спільне бажання бачити її сильною, мирною та щасливою допоможе здолати будь-які негаразди.

ЕКОЛОГІЧНА КУЛЬТУРА МАЛЮКА – СКЛАДОВА ДУХОВНОЇ КУЛЬТУРИ

На планеті біля двох мільйонів видів рослин і тварин, людина знайомиться з ними протягом усього життя і воно сповнюється незабутніми враженнями. У природі багато таємничого, цікавого, часом небезпечного і тому, на стежинці пізнання природи біля маленької дитини має бути завжди розумний дорослий. Так, саме розумний, який зможе пояснити, чому у одних дерев листочки жовтіють, а в інших червоніють, у одних - їх зносить вітром дуже швидко, а в інших - листочки тримаються гілочки аж до великих морозів? Куди на зиму поділися жуки і чому черепасі треба дати спокій?

Актуальність екологічного виховання підростаючих поколінь сьогодні вже ніким не ставиться під сумнів. Адже розв’язання притаманних сучасному суспільству екологічних проблем можливе лише за умови зміни поведінки людини, її ціннісних орієнтирів, формування у підростаючих поколінь особливого екологічного мислення, яке передбачає розуміння суті тих взаємозв’язків, що існують у єдності «природа – людина – суспільство», та усвідомлення власної відповідальності кожного за збереження Землі, як єдино можливої екологічної ніші людства. Причому, розв’язання поставлених завдань є ефективним лише за тієї умови, що екологічне виховання буде здійснюватися з перших років життя дитини. І саме від вихователів дошкільних закладів, батьків залежить досягнення його головної мети – закладання основ для розвитку у кожного члена суспільства екологічної культури особистості, як форми регуляції взаємодії людини з природою.

Крилаті слова педагога-класика мимоволі приходять на думку, коли задумуєшся, а хто ти, Людино, - володар усього живого на Землі, чи компонент природи, її часточка. Якщо володар, то владарюй, і рано чи пізно, настане той час, коли душа твоя стане черствою і не здатною зрозуміти пташку, рослину, рідну землю. Бо лише у спілкуванні з живим світом ми маємо змогу заглиблюватись у безмежне багатство природничих явищ, у їхню невичерпну красу. Ми вбираємо в себе барви, звуки і пахощі природи, прагнемо розкрити таємниці довкілля, захоплюємось загадковістю, співчуваємо всьому живому, одухотворяємо його.

Видатний український педагог В.О. Сухомлинський говорив про те, що «...може бути природа яскравіша за наших поліві луків, але серцю дитини має бути найдорожчою рідин природа». Найдорожчим для кожної людини стає близьке та рідне, те, що оточує її щодня. Для дітей дошкільного віку найближчими є та берізка, біля якої граються, де стежки, по якій ходять, той струмок, до якого прислухаються. Про що вони можуть розказати? Про все!

К. Д. Ушинський називав природу «Всерозвиваючою». Адже тільки природа може дати дитині біля триста кольорів і відтінків, безліч витончених форм, масу незабутніх відчуттів. Тільки природа здатна впливати на всі органи чуття людини.

Людина і природа тісно пов’язані між собою, тому турбота про довкілля є водночас турботою про людину, про її майбутнє, а отже, що завдає шкоди природі, шкодить і нам самим.

За Базовим компонентом дошкільної освіти першочерговим завданнямє формування природничо-екологічної компетенції дошкільників, виховання екологодоцільної поведінки. Навчити дитину бути чутливою до природного довкілля, радісно спілкуватися з рослинами, тваринами, явищами природи.

Насамперед, слід визначити моральний аспект екологічного виховання, оскільки в основі ставлення людини до світу природи мають лежати гуманні почуття, тобто усвідомлення вартості будь-якого прояву життя, а відтак бажання захистити і зберегти його.

Новою тенденцією в теорії і практиці виховання дітей дошкільного віку є включення екологічного виховання як складової в систему навчально-виховної роботи до­шкільного закладу з метою всебічного розвитку дитини, оскільки формування особистості поза світом природи неможливе.

Мета екологічної освіти і виховання — формування системи наукових знань, поглядів, переконань, які закла­дають основи відповідального та дійового ставлення до навколишнього природного середовища. Зміст навчаль­но-виховної роботи в цьому напрямі полягає в розкритті перед дітьми багатогранної цінності природи.

Педагог повинен стати для своїх вихованців не тільки носієм знань, а й зразком для наслідування. Отже, важливо так організувати діяльність дітей, щоб через самостійні відкриття, розв'язання проблемних завдань, різноманітні дії з природними об'єктами вони одночасно оволодівали новими знаннями, вміннями та навичками їх самостійного набуття. Останнє тісно пов'язане з прак­тичними перетвореннями об'єктів природи, які набува­ють характеру експериментування, нескладної пошуко­во-дослідницької діяльності. Завдяки такому пізнанню природи під керівництвом педагога здійснюється досить глибока самостійна діяльність дітей з об'єктами та яви­щами, відбуваються їх різноплановий аналіз, порівняння, зіставлення тощо.

Однією з причин загострення екологічних проблем, на мою думку, є низький рівень екологічної освіченості людей. Щоб хоч трішки змінити усталені споживацькі стереотипи у ставленні до природи, потрібно докласти зусиль до екологічного виховання підростаючого покоління. Саме діти зможуть залучити до природоохоронної роботи своїх батьків, родичів, друзів.

Любов до рідного краю закликає людей берегти природу, охороняти та множити її багатства. Для цього люди саджають ліси, будують канали, створюють нові озера, охороняють птахів і тварин, розводять риб.

Вважаю, що основним завданням вихователя є підготувати екологічно грамотну дитину, особистість, яка знає цінність життя і своє місце у світі живої природи, а це неможливо без формування екологічної культури.

Формування основ екологічної культури у дітей починається з раннього віку. І як результат взаємодії з природою є екологічні знання. Але активне засвоєння дошкільнятами знань про природу можна сформувати тільки на основі чуттєвого досвіду, сприймання природи всіма органами чуття. Природа з її різноманітністю форм, барв, звуків, запахів дає великі можливості для нагромадження знань про неї. Для того, щоб знання дітей правильно відображали явища природи, треба спрямовувати процес її сприймання. І ми, вихователі, здійснюємо екологічне виховання, використовуємо найефективніші методи і прийоми організації пізнавальної діяльності дітей у природі.

Серед видів освітньої діяльності у ДНЗ, які спрямовані на вирі­шення завдань освітньої лінії «Дитина у природному довкіллі», важливе місце посідає милування природою.

Організація милування природою під час щоденних прогулянок дітей має свою специфіку. Тут набувають значення особливі форми неутилітарного освоєння дітьми навколишнього світу, які спонукають вихованців ДНЗ до чуйного реагування на будь-які прояви природно-прекрасного і допомагають осягнути дивовижну виразність усіх форм природного буття. Під час хвилинок милування приро­дою діти мають змогу накопичити досвід естетичного сприймання та оцінювання її об'єктів та явищ, а також вчаться співставляти уяв­лення про цінність людського життя із самоцінністю інших форм життя у природі.

Милуватися природою — означає зробити її предметом духовної уваги. Тому милування не можна вважати пасивним процесом. Це інший спосіб пізнання природи, в основі якого лежить емоційно-чуттєве сприймання та образна оцінка гармонії природи. Навчити дітей милуватися красою — нелегке завдання. Навіть досвідченому вихователю потрібна для цього попередня вдумлива і копітка підго­товка. Саме тут пройде перевірку найголовніша функція педагога — виховна, оскільки вплив на естетичну свідомість дитини потребує майстерного добору «інструментів дотику» до дитячої особистості. І цей процес вимагає від вихователя глибокого розуміння естетич­ного потенціалу природи та психолого-педагогічних закономірнос­тей освоєння його дітьми дошкільного віку.

Оформлення національних куточків  у ДНЗ

Методичні рекомендації

Однією з форм громадянсько-патріотичного виховання в дитсадку є  облаштування національних куточків для проведення відповідної освітньої роботи з дошкільниками. Національний куточок в групі має бути естетично оформлений і розташований у світлому, зручному для огляду місці, бути візуально відокремленим від ігрових центрів. Наповнення куточка не має бути застиглим, а постійно змінюватися і поповнюватися.

Крім предметів та виробів національного мистецтва в куточок можна включати вироби, які виготовляють і використовують в народі відповідно до обрядових циклів (осіннього, зимового, весняного, літнього). Наприклад:

-  Свято врожаю - кошик з фруктами та овочами; сніп;

-  Різдвяні свята - «зірка» в дерев'яному обідку, сніп-дідух;

-  Свято першого жайворонка - фігурки випечених із солоного тіста жайворонків та голубів;

-  Вербна неділя - вербові гілочки, прикрашені квітами та стрічками;

-  Свято Паски - крашанки, писанки, мальованки, дряпанки тощо;

-  Спас, Маковія - кошик з фруктами, букет з макових голівок тощо.

В національному куточку можна ставити букет з квітами (мак, ромашки, волошки, чорнобривці, барвінок, півонія, жоржини, мальви та ін.).

Зміни в експозиції національного куточка можуть бути пов'язані з пізнавальною темою тижня. Наприклад:

-  Тема «Мій дім, квартира. Чим багата українська хата» - макет української хати;

-  Тема «Національний одяг та взуття» - український віночок, вишиванка для дівчаток, вишита сорочка для хлопчиків, солом'яний капелюх, дитячі постоли тощо;

-  Тема «Наша родина. Родинне дерево» - родинні дерева, набір демонстраційного матеріалу із серії «Моя сім'я»;

-  Тема «Хто такі козаки-запорожці?» - ілюстративний матеріал, булава, фотографії національних героїв України (Устим Кармелюк, Северин Наливайко, Олекса Довбуш; гетьмани: Богдан Хмельницький, Петро Сагайдачний, Петро Дорошенко, Іван Мазепа тощо);

-  Тема «Предмети побуту і вжитку українців» - набір відповідного ілюстративного матеріалу, фотоальбом тощо;

-  Тема «Ігри та іграшки. Народна іграшка» - кращі експонати народних іграшок і т.д.

Педагогам треба чітко розуміти, які посібники, вироби, дидактичні матеріали зберігаються у шафах вихователя, а які вироби та посібники є доцільними експонатами національного куточка. Не все підряд потрібно виставляти у цей осередок. Важливо зазначити, що коли відбуваються зміни в експозиції національного куточка, то це обов'язково прописується в календарному плані і на це  потрібно звернути увагу дітей (пояснити, з чим вони пов'язані, детально розглянути нові предмети чи вироби, провести спостереження та бесіду).

Національний куточок у першій та другій молодших групах

1.       Ляльки - хлопчик і дівчинка в національному одязі;

2.       Вироби народних промислів України:

-           посуд: миска, полумисок, горщик, макітра, глечик, куманець, барильце, горнятко (посуд можна ставити на рушник-стирок, а у святкові дні - на святковий рушник);

-           народні іграшки;

-           вишивки, вироби із соломи, лози, дерева, глини, ниток, тканини, тіста (ІІ молодша група);

-           музичні дитячі народні інструменти (яворівські сопілка, дзиґа, свищики (різної форми);

-           писанки (виставляються напередодні Великодня).

Виставляється по 1-2 предмети кожного виду виробу, які протягом року змінюються на інші, або змінюються на такі самі, але з іншим розписом тощо.

3.       Альбом «Українські казки» з ілюстраціями до казок (поповнюються поступово). Різні види театрів за змістом казок.

4.       Макет подвір'я з українською хатою, спорудами для свійських тварин та фігурки тварин.

5.       Дидактичні ігри народознавчого змісту. Наприклад, «Збери з частин ціле», «Пазли з казками» тощо.

6.       Книжки-розмальовки.

У вихователів обов'язково повинні зберігатися у шафі  тематичні папки, збірки  або альбоми, які виставляються у національний куточок за потребою:

-           «Дитячий фольклор»;

-           «Народні ігри та іграшки»;

-           «Моя сім'я»;

-           «Український одяг для хлопчиків і дівчаток»;

-           «Українські страви» (ІІ молодша група);

-           «Моє селище» (ІІ молодша група).

Національний куточок у середній групі

1.       Ляльки - хлопчик і дівчинка в національному одязі;

2.       Вироби народних промислів України:

-           посуд: миска, полумисок, горщик, макітра, глечик, куманець, барильце, горнятко, дерев'яна ложка (посуд можна ставити на рушник-стирок, а у святкові дні - на святковий рушник);

-           народні іграшки;

-           вишиванки;

-           музичні дитячі народні інструменти (яворівські: сопілка, дзиґа, свищики (різної форми);

-           писанки (виставляються напередодні Великодня).

       Виставляється по 1-2 предмети кожного виду виробу, які протягом року змінюються на інші, або змінюються на такі самі, але з іншим розписом тощо.

3.       Альбом «Українські казки» з ілюстраціями до казок (поповнюються поступово). Різні види театрів за змістом казок.

4.       Макет подвір'я з українською хатою, спорудами для свійських тварин та фігурки тварин.

5.       Дидактичні ігри (орієнтовний перелік): «Знайди за назвою український посуд», «Збери з частин ціле» (розбилася таця, іграшка-свищик тощо), «Що зайве?» (народні та сучасні музичні інструменти, український народний та сучасний одяг тощо).

6.       Фотоальбом «Наше місто - Ромни».

7.       Книжки-розмальовки.

 У вихователів обов'язково повинні зберігатися у шафі  тематичні папки, збірки  або альбоми, які виставляються у національний куточок за потребою:

-           «Дитячий фольклор»;

-           «Народні ігри та іграшки»;

-           «Український одяг для хлопчиків і дівчаток»;

-           «Українські страви»;

-           «Сімейні свята»;

-           «Моя сім'я»;

-           «Предмети побуту і вжитку»

-           «Картини українських художників-класиків»; «Картини сучасних митців»; «Творчість художників Рівненщини» тощо.

Національний куточок у старшій групі

1.       Ляльки - хлопчик і дівчинка в національному одязі;

2.       Мапа (карта) України або її макет; глобус;

3.       Вироби народних промислів України:

-       посуд: миска, полумисок, горщик, макітра, глечик, куманець, барильце, горнятко тощо (посуд можна ставити на рушник-стирок, а у святкові дні - на святковий рушник);

-       різьба: таріль, таця;

-       лозоплетіння: кошик, бриль тощо;

-       народні іграшки (косівська, опішнянська, петриківська, яворівська тощо);

-       музичні дитячі народні інструменти: яворівські сопілка, дзиґа, свищики різної форми, скрипка тощо  (або альбом);

-       скульптура малих форм (кращі зразки);

-       писанки (виставляються напередодні Великодня).

Виставляється по 2-3 предмети кожного виду виробу, які протягом року змінюються на інші, або змінюються на такі самі, але з іншим розписом тощо.

4.       Альбом «Українські казки» з ілюстраціями до казок (поповнюються поступово). Різні види театрів за змістом казок.

5.       Фотоальбоми: «Наше місто - Ромни» (відповідні листівки пам'ятних місць, Герб, Прапор міста/селища, макет міста/селища, портрети відомих земляків тощо); «Україна - наша держава», «Київ - столиця України»; відповідні діафільми, слайди.

6.       Макет подвір'я з українською хатою, спорудами для свійських тварин та фігурки тварин.

7.       Дидактичні ігри (орієнтовний перелік): «Знайди за назвою український посуд», «Збери з частин ціле» (розбилася таця, іграшка-свищик тощо), «Що зайве?» (народні та сучасні музичні інструменти, український народний та сучасний одяг, вироби народних промислів тощо), «Дорогами країни» (робота з мапою України), «Що з чого зроблено?», «Відгадай вид ремесла», «Розкажи про виріб, який найбільше сподобався», «Який візерунок кращий?», «Відшукай геометричні фігури в орнаментах», «Чиї це пелюсточки і листочки?» тощо.

8.       Книжки-розмальовки.

У вихователів обов'язково повинні зберігатися у шафі  тематичні папки, збірки  або альбоми, які виставляються у національний куточок за потребою:

-           «Державні символи України» (на звороті кожного надруковані орієнтовні бесіди з дітьми про цей символ); портрет Президента України;

-           «Національні символи України» (хліб, рушник, віночок, калина тощо);

-           «Український національний одяг»;

-           «Визначні дати України» (ілюстрації, які відображають святкові події; можна виставляти в куточку напередодні цих свят);

-           «Митці України» («Картини українських художників-класиків»; «Картини сучасних митців»; «Творчість художників Роменщини»);

-           портрети Т.Г. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка та інших (вивішуються в національному куточку в дні народження та вшанування пам'яті видатних діячів, прикрашаються вишитим рушником);

-           «Народні ігри та іграшки» (косівська, яворівська, опішнянська, петриківська, народні іграшки свого регіону); матеріал для розфарбовування заготовок та виготовлення іграшок дітьми;

-           «Музичні народні інструменти»; аудіозаписи українських народних пісень;

-           «Українські ремесла» (українська вишивка, витинанка, різьбярство, кушнірство (художнє оздоблення шкіряних виробів), художня обробка металу (мідь, бронза, латунь), гончарство, плетіння, писанкарство);

-           «Малі фольклорні жанри».

-           «Українські страви»;

-           «Сімейні свята»;

-           «Моя сім'я»;

-           «Предмети побуту і вжитку»,

-           «Птахи-символи»;

-           «Дерева-символи»,

-           «Рослини-символи»;

-           «Хатні символи і обереги»;

-           «Українські витинанки»;

-           «Українські вишиванки»;

-           Натуральні зразки корисних копалин та ілюстрації; вироби з різних матеріалів;

-           Рушники свого регіону (вишивані і ткані) тощо.