ЯК РОЗВИВАТИ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ ЗА ДОПОМОГОЮ ХУДОЖНІХ ТВОРІВ?

Наукові дослідження останніх років свідчать, що сучасні діти мають чимало проблем з розвитком мовлення. Постійно зростає кількість малюків, які до трьох років не розмовляють, а спілкуються за допомогою окремих вигуків і жестів.

Як наслідок, у цих дітей виникають логопедичні проблеми: порушення звуковимови, нечітка дикція, їхнє мовлення є незрозумілим для оточуючих.

ЧОМУ ДІТИ НЕ РОЗМОВЛЯЮТЬ?

Однією з причин цього явища є те, що батьки мало уваги приділяють розвитку мовлення дітей, мало спілкуються з ними і майже не читають їм.

ЩО РОБИТИ?

Усім відомо, що малюки навчаються говорити, наслідуючи мовлення дорослих. Найкращі зразки для наслідування містять твори художньої літератури. Багаторазове повторення знайомих творів стимулює дитину до запам'ятовування, а надалі — відтворення окремих слів, речень і навіть цілих текстів.

Уже наприкінці першого року життя під час слухання добре знайомого твору малюк може повторювати за дорослим нескладні рухи, окремі вигуки і слова. Навіть якщо дитина ще не вимовляє слова, не припиняйте подібні заняття. Це означає, що малюкові потрібен час для кращого засвоєння цієї гри.

ЩО ЧИТАТИ

Для розвитку мовлення дітей кінця першого – початку другого років життя добирають невеликі за розміром віршовані та прозові твори – колискові, забавлянки, казки. Наприклад:

«КОЗА»

Кізонька рогата,

Сива, бородата!

Розкажи нам, де була?

Що ти їла, що пила?

Подружись із нами,

Та не бийсь рогами:

М-мме.

Марія Познанська

«ХОДИТЬ КІТ ПО ГОРІ»

Ходить кіт по горі,

Носить сон в рукаві,

Всім дітям продає,

Василькові так дає.

ЯК ЧИТАТИ ДИТИНІ ВІРШІ?

Дорослий читає напам'ять вірш, супроводжуючи його відповідними діями з предметами. Наприклад:

ПІШОВ КОТИК У ЛІСОК, У ЛІСОК

Пішов котик у лісок, у лісок, (Дорослий показує дитині котика, який іде.)

Знайшов котик поясок, поясок, (Котик знаходить поясок.)

За люлечку прив'язав, прив'язав, (Прив'язує поясок до колиски.)

Та дитину покачав, покачав. (Котик колихає колиску з лялькою.)

Буде дитя міцно спати. (Дорослий з'єднує дві долоні під щокою і заплющує очі.)

Котик люльку колисати. (Котик колисає люльку з лялькою.)

Читаючи вірш, потрібно називати ім'я дитини.

Дорослий кілька разів читає вірш і повторює відповідні дії.

Наступного дня дорослий повторює вірш, а дитині пропонує виконувати дії з іграшками. Дорослий стимулює ди­тину до відтворення слів, що римують­ся: робить паузи, а малюк доповнює їх потрібними словами.

Пішов котик у лісок, у лісок,

Знайшов котик...(поясок, поясок),

За люлечку прив'язав, прив'язав

Та дитину... (покачав, покачав).

Буде дитя міцно спати,

Котик люльку... (колисати).

Коли дитина буде впевнено доповню­вати рядки вірша, кількість пропущених слів потрібно поступово збільшувати:

Пішов котик у... (лісок, у лісок),

Найшов котик.. (поясок, поясок),

За люлечку... (прив'язав, прив'язав)

Та дитину... (покачав, покачав).

Буде дитя міцно... (спати),

Котик люльку... (колисати).

ЯК РОЗПОВІДАТИ ДИТИНІ КАЗКИ?

Розглянемо на прикладі казки «Курочка Ряба».

Дорослий розглядає з дитиною книгу «Курочка Ряба», показує і називає всіх персонажів.

Дорослий розповідає напам'ять казку, супроводжуючи показом іграшок або і ілюстрацій, вміщених у книзі.

КУРОЧКА РЯБА

Жили собі дід та баба, була в них курочка Ряба. Знесла курочка яєчко. Дід бив-бив — не розбив, баба била-била — не розби­ла. Мишка бігла, хвостиком зачепила, яєчко покотилося, упало та й розбилося. Дід плаче, баба плаче, а ку­рочка кудкудаче:

— Не плачте, діду, не плач­те, бабо, я знесу вам яєчко, та не просте, а золоте.

Наступного дня дорослий повторює казку, а потім пропонує дитині показати на малюнках персонажів:

— Покажи, де баба. Покажи діда. А це хто? (Показує на курочку, потім на мишку.) А це що? (показує на яйце) Яєчко покотилося і... (Бух! Упало, розбилося). Що робить дід? Він плаче. По­кажи, як дід плаче (А-а-а.) Що робить баба? Вона плаче. Покажи, як баба плаче. (А-а-а) Далі дорослий закінчує казку сам.

Коли дитина добре засвоїть зміст казки, дорослий залучає її до спільного переказу:

Курочка Ряба

Жили собі дід та ... (баба), була в них курочка ... (Ряба). Знесла курочка ... (яєчко). Дід бив-бив — ... (нерозбив), баба била-била — ...(не розбила). Мишка бігла, хвостиком ... (зачепила), яєчко покотилося, упало та й... (розбилося).

Дід ••• (плаче), баба ... (плаче), а курочка кудкудаче: — Не плачте,... (діду), не плачте,... (бабо), я знесу вам яєчко, та не просте, а ... (золоте).

У такий самий спосіб можна ознайомити дитину з українською народною казкою «Ріпка».

ЯК ДОСЯГТИ УСПІХУ?

Для того щоб досягти успіху в розвит­ку мовлення малюків, не треба поспішати. Не бійтеся повторювати одне й те саме за­няття багато разів. Дитина краще реагує на знайомі іграшки, книжки, слова. їй подобається те, що вона добре знає.

Важливою передумовою розвитку мов­лення дітей є регулярність занять і ваша доброзичливість.

ЯК ЧИТАТИ ДІТЯМ КАЗКИ

Казкову інформа­цію дорослий і дитина сприймають неоднако­во. Так, дорослий дуже чітко розмежовує ма­теріальний та ідеаль­ний світ. А в дитячій душі через брак до­свіду зазвичай панує хаос. Тож аби допо­могти дитині на­вести лад у вирі емоцій, слід врахову­вати деякі особливос­ті дитячого сприймання казки та дотримуватися певних правил ознайомлення дошкільників із цим жанром художньої літератури.

Читати чи розповідати казки дошкільникам слід у середньому темпі, намагаючись якнайліп­ше передати емоції персонажів, їхній характер. Роз­повідати дитині казку важливо із задоволенням, не відволікаючись на сторонні справи.

Під час читання/розповідання дорослий має сидіти чи стояти перед дитиною, щоб вона бачи­ла його обличчя та стежила за мімікою, жестами тощо. Адже такі форми вияву почуттів доповнюють і підсилюють враження від казки. Повчальні бесі­ди за змістом казок не слід затягувати, вони мають бути короткими. Передусім орієнтуйтеся на настрій дитини.

Враховуючи те, що дитина не може бути па­сивним слухачем, під час читання/розповідання важливо активізувати її уяву: нехай дитина відпо­відає на запитання, повторює певні слова, розглядає ілюстрації, описує свої почуття та враження від по­баченого чи почутого.

Важливо змалку виховувати повагу дитини до книги. Дошкільник має знати, що книжка — це не іграшка, з нею слід бережно поводитися, цінува­ти її.

Започаткуйте у вашій родині сімейний ритуал — щовечора при світлі настільної лампи читайте чи розповідайте дитині казки. Напівтем­рява налаштовує на фантастичний, казковий лад, а читання казки обома батьками сприяє встанов­ленню та зміцненню тісного душевного контакту як із матусею, так і з татусем.

Читайте дитині казку стільки разів, скільки вона просить, і завжди, коли хоче її слухати. «Проживання» казкового сюжету — складний процес, тож дитина потребує багаторазового звернення до улюбленої казки.

Казку ліпше не читати, а розповідати. Так ви матимете змогу спостерігати за реакцією дитини на неї та акцентувати увагу на певних її фрагментах.

Використовуйте казкові події для формування особистості дитини.

Пам'ятайте про специфіку сприймання дітьми казкових подій із чарівним підтекстом — для дорослих кидання персонажів у вогонь є порушенням їхніх прав, а для дитини — впевненість у тому, що зло знищене.

Не пояснюйте дитині глибинного змісту казки. Він має бути прихованим від неї та впливати на підсвідомість лише через тексти, а не за допомогою тлумачення подій.

Не імпровізуйте, вводячи у казку персонажів та розгортаючи нові сюжетні лінії з реального світу. Адже так ви вносите плутанину у диференціацію дитиною казкових та реальних подій

Розповідаючи казку, використовуйте казковий зачин на кшталт: «У якомусь царстві, не в нашому господарстві жили собі...» — це ті «ворота», через які дитина одразу ж потрапляє у казковий світ.

(консультація для вихователів)

Відомо, що діти краще запам'ятовують літе­ри, коли асоціюють їх з певними образами. Автор представленої розробки пропонує створювати образи літер на українознавчому матеріалі. Вона переконалася: такий підхід не лише полегшує процес опанування грамоти, особливо дітьми логопедичної групи, а й розвиває творчість малят, збагачує їхні знання про Батьківщину і сприяє національному вихованню.

Опанування рідної мови нерозривно пов'язане з пізнанням історії, цінностей, традицій свого краю. Використання українознавчого матеріалу на заняттях з розвитку мовлення та грамоти значно збагачує їх, дає дітям змогу відчути дух народу в кожному слові й навіть літері.

Під час ознайомлення дошкільнят з літерами пе­дагоги нерідко застосовують прийом їх "оживлен­ня", що ґрунтується на образному сприйманні дітей цього віку. Ми пропонуємо забарвити цей процес національним колоритом.

Такий підхід до навчання елементів грамоти ми успішно використовуємо у роботі з дітьми із ЗНМ. Він якнайкраще відповідає їхнім потребам та особ­ливостям, пов'язаним із затримкою формування комунікативної й узагальнювальної функцій мов­лення, необхідністю практичного ознайомлення з елементами мови, стимулювання дрібної мотори­ки. Створення образів літер на основі відомостей з українознавства, закріплення їх графічних зобра­жень у ліпленні із солоного тіста сприяють не лише розв'язанню корекційних завдань, а й розширенню та поглибленню знань дошкільника про навколиш­ній світ, його уявлень про рідну країну, формуванню громадянської позиції. Тому впевнені: така робота буде корисна й цікава всім дошкільнятам.

ОЖИВЛЮЄМО ЛІТЕРУ

Стрижневою в заняттях з навчання елементів грамоти є літера-образ, який діти створюють разом з вихователем. Педагог пробуджує дитячу уяву, виходить за межі звичних підходів, спонукає до­шкільників до творчості. Фантазуючи разом з дітьми, вихователь пропонує уявити літеру живою і близькою, як добре знайому людину, що проживає в нашій кра­їні, однієї з нами національності, має свій характер, улюблені місця відпочинку в Україні, знає державні символи та народні обереги, має улюблені народні казки, пісні, національні страви, носить національний одяг. Для цього педагог використовує різні дидак­тичні ігри і вправи, на кшталт поданої нижче.

Дидактична вправа "Літера-українка"

Створити образ "літери-українки" допоможуть запитання, відповідаючи на які, потрібно назива­ти слова, що починаються з цієї літери і пов'язані з Україною. Наведемо приклади.

Образ літери "М"

♦ Який характер у літери? (Милий, мрійливий, мінливий).

♦ У якому місті України вона живе? (У Миколаєві, Миргороді, Маріуполі).

Образ літери "К"

♦ Які рослини рідного краю любить, вирощує? (Конвалію, кропиву).

♦ Який народний символ найбільше шанує? (Калину).

Образ літери "П"

♦ Які національні страви готує? (Печеню, пампушки).

♦ Які українські народні казки знає? ("Правда і кривда", "Пан Коцький").

Образ літери "С"

♦ На яких музичних інструментах грає? (На сопілці, свистунці, скрипці).

♦ Який національний одяг носить? (Свиту, спідницю).

Система запитань гнучка, педагог добирає особ­ливі запитання для кожної літери.

МОДЕЛЮЄМО "ЖИТТЯ" "ЛІТЕРИ-УКРАЇНКИ"

Наступний етап — складання творчих розпові­дей про літери з національним колоритом. Педагог може пропонувати дітям для опори зображення лі­тер, малюнки-підказки, карту України, інтерактивні мультимедійні матеріали (наприклад, за допомогою спеціальних ефектів у програмі Роwer Роіпt літера "В" "вбирається" у віночок і вишиванку) тощо. Для прикладу наведемо кілька таких розповідей.

Творчі розповіді про літери

Літера "У" живе в Україні, в Ужгороді, любить спі­вати українські пісні та читати вірші Лесі Українки. Вона гарна господиня, добре готує узвар. Буква "У" працьовита, вправно збирає восени урожай. На її вустах завжди сяє усмішка, вона щира та чемна. Лі­тера "У" пишається тим, що вона — українка. її улюб­лена казка — "Убогий та багатий".

Літера "В" — весела, живе у Вінниці і носить ві­ночок. Найбільше їй подобаються квіти волошки та дерево верба. Вона любить повторювати прислів'я "Без верби та калини нема України". Буква "В" но­сить українську сорочку — вишиванку, вміє роби­ти витинанки, готує смачні вареники, любить свою Батьківщину і знає, що на Державному гербі — три­зубі — зашифроване слово "воля". її улюблена каз­ка — "Вовк та семеро козенят".

Літера "С" живе у Сумах. Вона справедлива, спокійна, самостійна, має старовинну скриню, до якої поклала сорочку, спідницю, свиту, сап'янці, стрічки. У свято стіл вона застеляє скатертиною, гостей зустрічає хлібом-сіллю. Любить їсти сало, слухати соловейка, доглядає собаку Сірка та косить сіно для коня Сивка. її улюблена українська народ­на казка — "Солом'яний бичок". Вона гарно грає на скрипці та сопілці, любить милуватися соняхами на полях і смереками в лісах та збирати суниці.

Літера "П" — патріот своєї країни, живе у Пол­таві. Вона дуже працьовита, любить пекти пампуш­ки та паски, розмальовувати писанки орнаментами петриківського розпису, милуватися красою пше­ничного поля, пролісками. її ранок починається з першими півнями. Буква "П" мріє стати пасічником. її улюблена казка — "Півник — голосисте горлечко", а ще їй до вподоби вірші Олени Пчілки.

Літера "М" проживає в Миколаєві, вона мила, любить свою маму, в своєму квітнику вирощує мальви, їздить до млина молоти зерно. Вона милу­ється червоними маками в полі, відпочиває в Мир­городі та Моршині, всім рекомендує пити цілющу миргородську та моршинську воду. У святкові дні одягає ошатну спідничку — мімку*. Вона вважає, що смачніше за український мед нічого в світі немає, її улюблені страви — млинці з медом, пиріжки з маком та молочна каша, чай з м'ятою та морс із журавлини. Любить читати казку "Молодильна водиця".

Літера "Т" живе у Трускавці, вона тиха, талано­вита, допомагає таткові ремонтувати трактор. Знає, що наш Державний герб — тризуб. Уміє грати на трембіті і любить українську народну пісню "Цвіте терен". її улюблена казка — "Івасик-Гелесик". Вона любить читати вірші Тараса Шевченка. їздить до ба­бусі на Тернопільщину, пасе телят.

Літера "Л" живе у Львові, вона лагідна, їздить у гості до друзів у Луцьк, Лубни, Луганськ. У її дворі звили гніздо лелеки і ластівки. Вона ходить до лісу збирати лікарські рослини і катається на лижах у Карпатах. Під вікном у неї росте любисток. Вона но­сить одяг з льону, любить чай з липовим цвітом. її улюблена казка — "Лисичка і журавель."

Літера "К" — кмітлива і дуже вчена, вона знає, що головне місто України — Київ, живе у Кривому Розі, подорожувала по Карпатах, купила собі книж­ку "Кобзар" і вивчає вірші Тараса Шевченка. Любить співати колядки, колискові, ходить до музичної шко­ли і грає на кобзі. її улюблене свято — Івана Купала. З національного одягу їй до вподоби кептарик та кожушок. Вона ходить у гай збирати калину. Смачно готує традиційну українську страву — куліш та пи­шається тим, що вона козацького роду. її улюблена казка — "Котигорошко".

Слова-образи не обов'язково мають починатися літерою, над якою працюємо (це залежить від рівня розвитку дітей), але варто до цього прагнути. Об­рази можуть позначати предмети, професії, тран­спортні засоби тощо. Наприклад: літера "М" будує міст у Мукачеві, по ньому їздитимуть різні види транспорту — молоковози, маршрутки, мотоцикли, мопеди. Рухом керуватимуть міліціонери.

ЗАКРІПЛЮЄМО ОБРАЗ У ЛІПЛЕННІ

Після створення образу літери діти закріплюють її графічне зображення під час ліплення із солоно­го тіста. Наприклад, виліплюють літеру "В" у вінку, букву "М" прикрашають маками, "К" — калиновим кетягом тощо. ,

Таким чином, процес навчання елементів грамоти перетворюється на пізнавально-творчу діяльність. Результати роботи свідчать: такий підхід до прак­тичного ознайомлення з елементами мови сприяє швидкому та стійкому запам'ятовуванню дітьми літер української абетки, розширює їхні знання про рідний край, формує усвідомлення своєї національної при­належності, розвиває наочно-образне мислення, творчі здібності, виховує любов до Батьківщини.

*Мімка ("мальованка") — спідниця з тонкого саморобного полотна з вибійчаним візерунком; побутувала в централь­них і західних областях України.