Виховуємо патріотів

        Поняття патріотизму у всіх викликає досить змішані почуття і емоції. Для одних – це дуже важливо , для інших – нічого особливого, треті – поняття не мають, про що йде мова. Але все ж для багатьох постає обов’язковим бути самому патріотом, і так само виховати своїх дітей.

Саме поширена асоціація про людину – патріота – це людина у формі, особливо у військовій. Але для того, що б бути патріотом не обов’язково бути військовозобов’язаним, носити форму, і складати присягу на вірність Батьківщині. Патріотизм полягає в нашій поведінці, у повазі до предків, шанування традицій, дотриманні свого як фізичного, так і морального здоров’я, створенні міцної сім’ї, і вихованні дітей на тих же засадах.

Почуття патріотизму є в душі у кожної людини, але необхідно його просто пробудити, зуміти достукатися і поставити правильні життєві пріоритети. Саме цим і повинні займатися батьки, які хочуть виховати патріота в сім’ї.

Патріотизм (грец. patris — батьківщина) —  це   любов до Батьківщини,  відданість  їй  і  своєму  народу.

Особистісні якості та риси характеру, притаманні свідомому громадянину й патріоту

·     повага до батьків, свого ро­доводу, традицій та історії рідного народу;

·     пра­цьовитість;

·     висока художньо-естетична культура;

·     патріотична самосвідомість та громадянська від­повідальність, готовність працювати для розквіту Батьківщини, захищати її;

·     повага до Конституції, законів Української держави;

·     досконале знання державної мови.

Завдання патріотичного виховання

·     Формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім’ї, дитячогосадка, міста)

·     Почуття власної гідності як представників свого народу

·     Виховання любові, поваги до своїх національних особливостей

·     Формування духовно-моральних взаємин

·     Формування любові до культурного спадку свого народу

·     Толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників,батьків, сусідів, інших людей

·     Патріотичне виховання як цілісна система ґрунтується на фундаменталь­них принципах.

Патріотичне почуття за своєю природою – інтегральне, оскільки об’єднує в одне ціле всі сторони розвитку  особистості: моральну, трудову, розумову, естетичну, фізичну.

Воно формується поступово під впливом навколишнього середовища та інших виховних чинників. Бути патріотом – означає любити материнську мову, свій дім, батьків і усіх людей, природу рідного краю, звичаї, шанувати традиції народу, людську працю, прагнути не лише зберігати духовні скарби народу, а й примножувати їх. Саме ці проблеми і є визначальними у громадському вихованні дітей дошкільного віку.
Патріотизм – це, образно кажучи, сплав почуття й думки, осягнення святині - Батьківщини – не тільки розумом, а й передусім серцем… Патріотизм починається з любові до людини.
Патріотизм починається з колиски

(Василь Сухомлинський)

1.Привчайте дитину дбайливо ставитися до речей, іграшок, книжок. Поясніть, що в кожну річ вкладено працю багатьох людей. Сходіть з дитиною в бібліотеку і подивіться, як там зберігають книги. Цей ігровий прийом «як у бібліотеці» допоможе привчити дитину до дбайливого ставлення до книги.

2.Дошкільники дуже рано починають проявляти інтерес до історії країни, краю. Якщо в місті є пам'ятники, організуйте до них екскурсії і розкажіть все, що ви знаєте, про те, як вшановують пам'ять загиблих. По нашій країні і по всьому світу можна здійснювати захоплюючі подорожі по глобусу, картах і фотографіях.

3.Запропонувати дитинi збудувати будинок. Коли будинок побудований, пограйте з дитиною в «новосілля», допоможіть розмістити ляльок, зайчиків, ведмедиків. Подивіться, чи міцно побудований будинок, чи красивий, чи зручний для житла.

4.Виховуйте у дитини шанобливо-дбайливе ставлення до хліба. Поспостерігайте за тим, як привозять і розвантажують хліб. Розкажіть, як вирощують хліб, скільки праці в нього вкладено вмести з дитиною посушите залишки хліба, зробіть сухарики.

5.Роскажіть дитині про свою роботу: що ви робите, яку користь приносить ваша праця людям, Батьківщині. Розкажіть, що вам подобається в вашій праці.

6.Повертаючись з дитиною з дитячого саду, запропонуйте пограти в гру «Хто більше помiтить цікавого?». Гра вчить спостережливості, допомагає формувати уявлення про навколишнє. Запропонуйте дитині намалювати, що найбільше сподобалося.

7.Любовь до Батьківщини - це і любов до природи рідного краю. Спілкування з природою робить людину більш чуйним, чуйним. Взимку на лижах, влітку на велосипеді або пішки, корисно відправитися з дитиною в ліс, щоб помилуватися його красою, дзюрчанням струмка, співом птахів. Виховуючи любов до рідного краю, важливо привчати дитину берегти природу, охороняти її.

Родина – це природний осередок найглибших людських почуттів, де дитина засвоює основи моралі серцем і душею, коли розвиваються почуття доброти, чуйності, любові до всього живого. Батьки – головні природні вихователі дитини.

С.Ф. Русова

Поради батькам:

v    Подавайте приклад хорошої поведінки.

v    Змінюйте оточення, а не  дитину.

v    Висловлюйте свої бажання позитивно.

v    Висувайте реальні вимоги.

v    Допомагайте  дітям вести себе краще, даючи їм вибір.

v    Прислуховуйтеся до того, що говорить Вам дитина.

v    Обирайте виховання без побиття та крику.

v    І головне -  пам’ятайте, що любов є найголовнішою потребою усіх дітей.

—

… Є в світі найуніверсальніша, найскладніша й найблагородніша робота, єдина для всіх і водночас своєрідна і неповторна в кожній сім'ї – творення людини…

В.О.Сухомлинський

ЗДОРОВІ ДІТИ – ЗДОРОВА НАЦІЯ

Останнім часом в нашій країні йде активна робота по формуванню здорового способу життя серед населення. Безумовно, нація повинна бути здоровою. Здорова нація є ознакою сильної держави. Одним з головних чинників процвітання нації є здоров'я дітей.

Сьогодні головна роль у формуванні здорового способу життя відводиться сім'ї. Сім'я - це основна ланка, де формуються корисні звички і відкидаються шкідливі. Перші враження у дитини, пов'язані з виконанням певної дії, виникають в домашній обстановці.

Дитина бачить, сприймає, намагається наслідувати, і це дійство у неї закріплюється незалежно від її незміцнілої волі. Вироблені з роками в сім'ї звички, традиції, спосіб життя, ставлення до свого здоров'я та здоров'я оточуючих переносяться дитиною в доросле життя, у новостворену сім'ю. Якщо дорослі навчать дітей з раннього віку цінувати, берегти і зміцнювати своє здоров'я, якщо вони будуть особистим прикладом демонструвати здоровий спосіб життя, то тільки в цьому випадку можна сподіватися, що майбутні покоління будуть більш здорові і розвинуті не тільки особистісно, ​​інтелектуально, духовно, а й фізично.

Спільна діяльність батьків і дітей щодо зміцнення здоров'я та ведення здорового способу життя може вирішити проблему здоров'я нації.

За даними ВООЗ, лише 3-5% дітей, які закінчують школу, можуть вважатися повністю здоровими! Особливо зросла поширеність захворювань ендокринної, травної, сечостатевої систем, систем кровообігу і дихання. Збільшується кількість випадків захворювань, які раніше були характерними тільки для дорослих або для старіючого організму. Сьогодні діти піддаються ризику впливу понад 15 тисяч шкідливих факторів навколишнього середовища. І найактуальніші серед них такі, як: забруднення повітря, неякісні харчові продукти, паразитарні та інфекційні збудники, неякісна вода.

Так вже виявилось, що більшість харчових продуктів, призначених саме для дітей і підлітків, гірші і шкідливіші за їжу для дорослих. Це так звана «велика п'ятірка»: солодкі сухі сніданки, газовані напої, кондитерські вироби, чіпси, сирні палички і фаст-фуд. Наші діти їдять «порожні калорії», не отримуючи корисних речовин, вітамінів, макро- і мікроелементів. Шлунок насичується, але клітини залишаються «голодними».

Давайте навчимося оцінювати харчування НЕ за обгорткою і красивою рекламою, а з точки зору повноцінного, якісного, будівельного матеріалу для здоров'я дитини.

З якого ж віку потрібно починати піклуватися про здоровий спосіб життя своїх дітей?

В ідеалі потрібно почати з себе ще до планування вагітності, і подбати про свій здоровий спосіб життя.

Уже з перших днів життя з малюком треба займатися гімнастикою, робити йому масаж. Через кілька тижнів, можна починати гартувати малюка, починати займатися з ним плаванням. Коли підійде час вводити прикорм, вибирати корисні продукти, які не зможуть нашкодити здоров'ю дитини.

В залежності від віку дитини і підхід повинен бути відповідним. З малюками потрібно все робити разом (робити зарядку, вмиватися, чистити зуби, знайомити з режимом дня і дотримуватися його і т.д.); дітям постарше подавати приклад, розповідати і давати читати відповідну літературу; з підлітками - не тільки подавати приклад, але й бути на рівних, обговорювати розробляти разом план дій.

Стимулюйте дітей у віці, до активного способу життя, для маленьких нехай це буде весела гра, для великих - командна.

Кілька слів про здорове харчування. Дитячий організм активно росте, йому потрібно більше споживати білків і жирів, і всі інші важливі компоненти повинні бути в раціоні відповідно до віку.

Родина — це природний осередок найглибших людських почуттів, де дити­на засвоює основи моралі серцем і душею, коли розвиваються почуття доброти, чуйності, любові до рідного краю. У родинному середовищі по особливому сприймаються звичаї та традиції, рідна природа, спогади стар­ших.

Плекаючи у дітей почуття любові до Батьківщини, виховуючи майбутніх гро­мадян держави, дорослі мають їм прищепити глибоку повагу і турботливе ставлення до своєї малої батьків­щини — рідного міста. Важливо, щоб малята усвідомили, що вони не просто споживачі   багатств  рідної  землі,   а  її творці, захисники. І якщо ви насправді хочете виховати у вашої дитини любов до рідного міста, батьківської хати, якщо ви хочете закласти готовність збе­рігати і примножувати багатства рідного краю, якщо ви хочете, щоб запах квіту­чих каштанів і бузку в дорослому житті повертав ваших дітей до рідних порогів не забудьте:

·     Йдучи вулицею рідного міста, роз­повісти про визначні пам’ятки, які зна­ходяться на цій вулиці.

·     Познайомити дітей із назвою вули­ці, на якій ви знаходитеся. Чому вона так називається?

·     Відвідати разом всією родиною краєзнавчий музей.    Після    відвідин обговоріть з дітьми те, що ви там поба­чили.

·     Побувати в прабабусь та прадідусів і розпитати, що вони знають про історію рідного міста. Які цікаві легенди, при­казки, забавлянки вони знають? Запишіть, а потім завчіть їх з дітьми.

·     Здійснити цільову прогулянку разом з дітьми по визначних місцях рідного міста, а ввечері запропонуйте намалю­вати свої враження від прогулянки.

·     В День Перемоги всією родиною відвідати Алею Слави. Вшануйте вете­ранів Великої Вітчизняної війни, покла­діть квіти до пам’ятника.

·     Завжди звертайте увагу на чистоту і порядок у рідному місті. Поговоріть з дітьми, як зробити так, щоб місто завжди було охайним і привабливим.

·     Разом з дітьми посадіть біля свого будинку квітники, дерева. Доглядайте за ними разом з дітьми.

·     Частіше розповідайте дітям про видатних людей, які проживали чи про­живають і донині в рідному місті.

·     Знайомте дітей зі звичаями та тра­диціями рідного краю.

·     А якщо ви хочете посіяти в душі дитини золоті зернятка духовності, любові до рідного краю, слова, співай­те, читайте, спілкуйтеся із нею мовою кращих творів українського фольклору та видатних вітчизняних поетів і пись­менників.

·     Запропонуйте дітям намалювати Ромни в майбутньому.

·     Створіть сімейний фотоальбом «Я і місто моє — Ромни». Разом з дити­ною придумайте вірші про рідне місто. Запишіть їх під фотографіями.

Якщо ви щиро бажаєте виростити дитину патріотом, не кажіть при ньому погано про ту країну, де ви живете. Адже Батьківщину, як і батьків не вибирають. У кожній країні є свої проблеми, свої труднощі і з екрана телевізора нам їх ніхто не показує. Всі хочуть, щоб про них думали тільки добре. Тому не допускайте при дитині вираження великого невдоволення про вашу Батьківщину, говоріть більше позитивного. Але в теж час не сильно прикрашати ситуацію, вчите дитину бути ще й реалістом .

Нехай ваші діти зростають гідними синами і донями рідного краю, рідного міста.

Плекаючи у дітей почуття любові до Батьківщини, виховуючи майбутнього громадянина, дорослі мають передусім прищепити дітям глибоку повагу і турбо­тливе ставлення до своєї малої батьків­щини — рідного міста, району.

Вірші про Україну для дітей 

Рідне

Я.Скидан

Україна – рідний край,

Рідне поле, зелен гай,

Рідне місто й рідна хата,

Рідне небо й рідна мати.

Мати

Д.Павличко

Перше слово – Мати,

Друге – Україна.

Так учився розмовляти

Я, мала дитина.

Кожне слово пахне,

Мов листочок м’яти.

Та, мов квітка з короваю,

Пахне слово «Мати».

Кожне слово святить

Гранями рубіна,

Але сяє, наче сонце,

Слово «Україна».

Пісня про Україну

М. Гринчук

Дівчина-калина

В білому віночку

Вийшла із хатини,

Стала на горбочку.

А як заспівала

Солов’їно-звінко –

В лісі розстелила

Килими з барвінку.

Золотила ниву,

Голубила небо,

Дітвору щасливу

Кликала до себе.

Кличе всіх щоднини

До краси і згоди

Пісня України,

Що єдна народи.

З тобою

П. Осадчук

Послухай, як струмок дзвенить,

Як гомонить ліщина.

З тобою всюди, кожну мить

Говорить Україна.

Послухай, як трава росте,

Напоєна дощами,

І як веде розмову степ

З тобою колосками.

Послухай, як вода шумить –

Дніпро до моря лине, –

З тобою всюди, кожну мить

Говорить Україна.

Це моя Україна

А. Камінчук

Зацвітає калина,

Зеленіє ліщина,

Степом котиться диво-луна,

Це моя Україна,

Це моя Батьківщина,

Що, як тато і мама, одна.

Я все люблю

М. Сингаєвський

Я все люблю в своїм краю:

Криницю, звідки воду п’ю,

Та повні гомону ліси,

Та дзвони срібної роси.

Я все люблю в своїм краю:

Ось під веселкою стою,

Ось дощ веселий напоїв

Тужавий колос рідних нив.

Я все люблю в своїм краю:

Найбільше – матінку свою,

Ласкаву, рідну і єдину…

Люблю, як сонце, Батьківщину.

Батьківщина

А. Камінчук

Он повзе мурашка,

Он хлюпоче річка.

Не зривай ромашку,

Не топчи травичку.

В зелені діброва,

В китицях ліщини.

Глянь, яка чудова,

Наша Україна.

Журавлі над лугом

Линуть рівним клином.

Будь природі другом,

Батьківщині сином.

Маленькому другу

В. Зорік

Де б не жив ти: у містечку, в місті,

В селищі, віддаленім селі –

Над тобою сяє променисто

Щедро сонце рідної землі.

Кетяги червоної калини,

Золотисті колоски в полях –

Це твоя земля, твоя країна,

Найдорожча за усе земля.

Озирнися, друже мій маленький,

Навкруги поглянь: тут все твоє,

Це вона, твоя країна-ненька,

Все, що має, людям віддає.

Як бажаєш щось для себе мати,

Щедрим будь – свою любов віддій

І тоді завжди тебе плекати

Буде твій куточок – рідний край.

Вся моя родина

М. Сингаївський

Мати, мова, Батьківщина –

От і вся моя родина.

Батьківщина, мати, мова –

Три цілющих вічних слова.

Батьківщина, мова, мати –

Нас навік не роз’єднати.

Україна

І. Січовик

Красивий, щедрий, рідний край,

І мова наша – солов’їна.

Люби, шануй, оберігай

Наш край, що зветься Україна.

Народні прислів’я :

·     Любов до Батьківщини сильніше смерті.

·     Людина без Батьківщини – соловей без пісні.

·     Бережи рідну землю, як мати кохану.

·     Посіяне вчасно перлами зійде.

·     Вдома стіни допомагають.

·     Без кореня й полин не росте.

·     Всяка сосна своєму бору шумить.

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ НА ТЕМУ:

"ЧИ ПОТРІБНІ ДІТЯМ КОЛИСКОВІ У ДОШКІЛЬНОМУ ВІЦІ?"

Прикро, але сьогодні все частіше малюки засипають у своїх ліжечках під звук працюючого телевізора або комп’ютера. Але ж для нормального розвитку колискова пісня дитині просто необхідна, як ніжні матусині обійми, як материнське молочко. Вплив співу колискових на дітей важко переоцінити. Батьки знають, як буває іноді непросто укласти малюка спати. Але нічого тут винаходити не потрібно, споконвіку відомо універсальне «снодійне» для дітей - колискові пісні.

У старшому дошкільному віці ще недостатньо скоординовано і не зовсім чітко працюють органи мовного апарату. Колискові лаконічні й чіткі за формою, вони глибокі і ритмічні, тому, повторюючи їх, діти долають недоліки мови. Головний вплив співу колискових на дітей – є розвиток мовного апарату дитини, формування правильної звуковимови, освоєння інтонаційних багатств і різного темпу мови.

Вплив співу колискових важливий також для розвитку мислення дитини. Від того, які пісні співала йому мама (і чи співала взагалі), залежать характер маленької людини, її фізичне здоров'я, ступінь психологічної стійкості. У колискових піснях завжди затверджується вища цінність займаного дитиною місця. Для повноцінного розвитку малюку важливо знати, що він бажаний і улюблений, його мама - найкраща, а рідний будинок - найтепліший і найзатишніший.

Фахівці називають дуже небезпечною тенденцію перебування дітей в постійному шумі, будь то працюючий телевізор, увімкнений комп'ютер, просто гучна мова. Твердження, ніби дитина «прекрасно» засинає під звуки рок-музики або «попси», почасти можуть відповідати дійсності. Тільки малюк не засинає - він впадає в стан зміненої свідомості, кажучи молодіжним мовою, «вирубується». Справа в тому, що при дуже гучних звуках відбувається помітне гальмування діяльності кори головного мозку і розгальмовування підкіркових центрів. Це те саме, що перебувати в стані сп'яніння.

Синдром дефіциту уваги, на щастя, піддається корекції. А ось первинна алекситимія - нездатність висловлювати свої почуття словами - корекції практично не піддається. Є підстави вважати, що емоційний розвиток людини знаходиться в прямій залежності від моделі відносин «мати-дитина» в період раннього дитинства. Відсутність тепла і контакту між мамою і малюком обертається з часом багатьма проблемами.

Тож співайте своїм дітям колискові! Це допоможе їм вирости врівноваженими і доброзичливими людьми. Колискова - це магія. Вона здатні впливати на дитину, викликаючи у неї найсильніші емоції і почуття, такі як ласка, любов, турбота, повага. Зумійте ж правильно скористатися цими чарами!

ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ ЗАСОБАМИ МУЗИЧНОГО ФОЛЬКЛОРУ

Для українського народу патріотизм був і є найбільшою національною цінністю, тому серед патріотичних завдань, що стоять перед освітянами, є виховання свідомого громадянина – патріота своєї держави. Проблема формування національної свідомості кожної дитячої особистості нині набуває особливої значущості.

Проблема громадянина – патріота давня, як світ. Вона повстала перед людством тоді, коли виникла перша держава. Патріотичне виховання створює певні передумови громадянської поведінки. Любов до Вітчизни починається з любові до своєї Малої Батьківщини – місця, де людина народилася.

До основних завдань патріотичного виховання дошкільнят належать:

- формування любові до рідного краю;

- формування духовно – моральних взаємин;

- формування любові до культурної спадщини свого народу;

- виховання любові та поваги до своїх національних особливостей;

- виховання почуття власної гідності, як представників свого народу;

- толерантне ставлення до представників інших національностей.

Дошкільний вік, як період становлення особистості, має свої потенціальні можливості для формування вищих моральних почуттів, до яких і відноситься почуття патріотизму. Якщо патріотизм – це почуття відданості, відповідальності приязні і т.д. до своєї Батьківщини, то дитину ще в дошкільному віці необхідно навчити бути прив’язною до чого-небудь, бути відповідальною в її малих справах, вчинках.

Дошкільний період найбільш сприятливий для емоційно – психологічного впливу на дитину, для якого характерні найбільша здатність до навчання, податливість педагогічним впливам, сила і глибина вражень, дитячі образи сприймання дуже яскраві і сильні і тому залишаються в пам’яті надовго, а іноді і на все життя. Тому справжніх патріотів своєї Батьківщини найкраще виховувати з дитинства і цей процес формується з дошкільного віку вихованням любові до своєї Батьківщини.

Патріотичне почуття за своєю природою багатогранне, воно об’єднує в собі всі сторони розвитку особистості: моральний, трудовий, розумовий, естетичний, фізичний і передбачає вплив на кожну зі сторін для отримання єдиного результату.

Для патріотичного виховання дошкільнят важливо правильно визначити віковий етап, на якому стає можливим активне формування у дітей патріотичних почуттів. Найсприятливішим для початку систематичного патріотичного виховання є середній дошкільний вік, коли особливо активізується інтерес дитини до соціуму, суспільних явищ. Пізнаючи традиції, народну мудрість, народну творчість (пісні, казки, прислів’я, приказки, ігри ) діти поступово отримують більш – менш цілісні уявлення про своєрідність українського народу. Серед засобів національного виховання у музичній діяльності використовуємо твори українського фольклору (забавлянки, мирилки колискові, колядки, хороводні ігри та таночки).

Музичний фольклор – це народна музично-поетична творчість, частина народної спадщини минулого.

Український дитячий музичний фольклор – це найцікавіший, доступний, багатофункціональний матеріал для виховання дітей дошкільного віку, сутність якого полягає в наданні дитині перших відомостей про оточуюче середовище, передачі суспільних моральних цінностей і культури свого народу через прості форми фольклорного матеріалу.

Велику роль в моральному, патріотичному і культурному вихованні дошкільнят грають заняття в дитячому садочку.

Через музичні заняття, розваги, свята ми виховуємо любов до своєї країни, до рідного дому, до дитячого садка, рідної вулиці, до свого міста, любов і повагу до українського народу.

Великі можливості морально – патріотичного впливу полягають в народній музиці. Тому, залучаючи дітей до музичної спадщини свого народу, ми виховуємо в них почуття патріотизму. Найбільш природним для дошкільнят є музично-естетичне виховання на етнонаціональній основі. Це пов’язано з тим, що особлива мова українського дитячого музичного фольклору, зокрема українських народних музичних казок та казок з музичними вставками, багата на світ почуттів, переживань, настроїв, думок людини допомагає дітям емоційно проявлятися, вивчити рідну мову, культуру та звичаї свого народу.

Народні казки та казки-пісні – словесно-поетичні або музично-поетичні твори, в яких навколишній світ розкривається за допомогою фантастичних образів і тварин. Твори цього жанру із дорослого фольклорного середовища ввійшли в дитяче світосприймання і стали цілком дитячим фольклором.

Казки є жанром художньої народної прози: епічні оповідання алегоричного, повчально-пізнавального, чарівно-фантастичного, героїчного або побутового змісту з установкою на вигадку.

Українська народна казка – одна з найяскравіших сторінок української народної історії, невичерпний світ фантазії, гумору, народної мудрості. Драматизація казок дає змогу дітям оволодіти соціальними функціями, стосунками та мовою, як головним засобом спілкування. Казка розвиває уяву, формує емоційну, моральну, інтелектуальну сфери дитини, а в драматизація, де діти можуть грати ролі, рухатися, як в рухливих іграх, вдосконалюється дитячий організм, що сприяє фізичному розвитку дошкільнят.

Українські народні казки закликають дітей бути добрими, щирими, лагідними. З раннього дитинства дорослі розповідають дітям, що казки «Коза-дереза», «Козел та Баран», «Гуси-Лебеді», «Як лисиця вчилася літати», «Півник і Курочка», «Теремок», «Рукавичка», «Кіт і лисиця», «Кривенька качечка», «Пан Коцький», «Лисиця й Журавель», «Лисиця і Заєць», «Лисиця і рак», «Ведмідь і Лисиця», «Курочка Ряба», «Колобок» та багато інших, є українським фольклором, українським духовним історичним надбанням давніх українців.

Казки поділяються на такі основні групи: казки про тварин, героїко-фантастичні (чарівні) та побутові (соціально-побутові).

Казки про тварин – це спостереження людини над життям природи і передача взаємин між тваринами і птахами. В алегоричній формі казки про тварин висвітлюють суспільні явища, побут людей. Це найдавніші казки, в яких помітні сліди різних епох. Найвідомішими українськими народними казками про тварин є: «Курочка Ряба», «Рукавичка», «Колобок», «Коза-дереза», «Півник і двоє мишенят», «Котик і Півник», «Солом’яний бичок”, «Пан Коцький» та інші.

Чарівні казки – також дуже давні, в них герой-богатир перемагає різноманітні сили зла. Відомими українськими народними казками цієї групи є: «Івасик-Телесик», «Кривенька качечка», «Котигорошко», «Дивна сопілка», «Яйце-райце», «Царівна Жаба», «Летючий корабель», «Козак Мамарига» та ін.

Побутові казки мають оптимістичне спрямування, закликають до боротьби за справедливість, утвердження добра. Найвідомішими побутовими казками є: «Язиката Хвеська», «Семиліточка», «Дідова дочка й бабина дочка», «Названий батько», «Правда і кривда» та ін.

Найдавнішу фольклорну верству у українській народній творчості представляють казки з пісенними вставками. Усім нам з дитинства відома пісня «Івасику-Телесику, приплинь, приплинь до бережка», колискова «Люлі-люлі, Телесику» та пісня-примовка «Гуси, гуси, гусенята» з української народної казки «Івасик-Телесик».

А ще відомі нам з дитинства пісенька Колобка «Я по засіку метений, я на яйцях печений» з однойменної казки; пісня Котика «Ой у лиски, в лиски новий двір» із казки «Котик і Півник»; пісня Кози «Я Коза-дереза, з-під бока луплена, за три копи куплена» із української народної казки «Коза-дереза» та пісня диких качок «Он де наша діва, он де наша Іва!» із казки «Кривенька качечка».

Пісні-казки – це музично-поетичні твори, в яких навколишній світ розкривається за допомогою фантастичних образів і тварин. Герої цього жанру жнуть, молотять, косять, прядуть, пасуть худобу, тобто працюють, приваблюючи дитячу увагу до основного змісту життя людини – праці.

Як найбільший пласт дитячого фольклору, пісні-казки з часом стають піснями, які діти самі співають для однолітків або дорослих.

Тематика пісень-казок найчастіше жартівлива, а головними її персонажами є тварини, серед яких – півники, курочка з відром, Омелечко, миші, коза, котик, зайчик, гуси, сорока, жабки та ін..

Найвідомішими зразками українських народних дитячих пісень-казок є «Два півники», «Бім бом, дзелень бом», «Веселі гуси», «Танцювали миші по бабиній хижі», «Ой зібралась звірина з цілої громади», «Козуню-любуню, пристань до мене», «Сімейка» та ін..

Найпоказовішою піснею-казкою, в якій звірі злагоджено й дружно працюють і допомагають собі співами й таночками, є українська народна пісня «Два півники». Всім відому з дитинства забавлянки «Сорока-ворона» можна вважати також піснею-казкою. Її тематика пов’язана з працею і винагородою героїв за результати їхньої роботи.

Спорідненими з музичними казками за музично-стильовими ознаками є небилиці. Вони найменш представлені в українському дитячому музичному фольклорі та є своєрідними музичними іграми, а для дитини гра – це її життя. Ситуації в цих піснях комічні. Зумисне відхилені від норм, а тому викликають у дітей веселий настрій. У грі дитина засвоює правильну модель поведінки, підвищує загальну культуру, ознайомлюється з дитячою літературою, музикою, обрядами та традиціями нашого народу.

Українські народні небилиці є праісторією життя наших предків-прапрадідів, що характеризує далеке минуле, первісну народно-музичну українську культуру. Як стародавня народна творчість і самобутній фольклор, небилиці мають надзвичайну цінність у виховному процесі з дошкільнятами і заслуговують на збереження.

Найпоказовішими є небилиці «Ой, гоп, дини-дини», «Танцювала риба з раком», «Я вам, люди, заспіваю ні сеї, ні тої», «Чи ви чули, Тодосію, про таку чудасію», «Ходить гарбуз по городу», «Ой сороки-білобоки», «Ішла коза по-під ліс».

Чи задумувались ми над тим, чому не вмирають народні пісні. А безсмертні вони тому, що в них живе, не вмирає сам народ, його мудрість, віра і незгасаюче працелюбство. Українські н6ародні пісні впродовж віків були і залишаються чарівними провідниками доброти та милосердя, яких сьогодні так болісно не вистачає у людських взаєминах. Створені за сивої давнини, пісні передавалися із уст в уста, змальовуючи фольклорний портрет тієї місцевості, де вони співались.

Українська народна пісня – це історія народу-трудівника, народу-воїна, що цілі віки бився за свою свободу, що цілі віки витрачав усю свою силу, свою кров своє життя на виявлення своїх здібностей, на збереження своєї гідності.

Хто не був зачарований українською піснею? Хто не згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою горду юність, своє бажання бути красивим і ніжнім, сильним і хоробрим, коханим. Найчастіше використовуємо у своїй роботі такі українські народні пісні як: «Грицю, Грицю до роботи», «Іде, іде дід, дід», «Гоп- гоп чики, чики», «Піду в садочок, нарву квіточок», «Налетіли журавлі», «Добрий вечір зайчику, куди йдеш?», «Женчичок-бренчичок вилітає», «Ой там на горі січ іде», «Козак од’їжджає» та ін..

Яка мати не співала над колискою дитини. Це перша пісня, яку дитина чує від найближчої і найдорожчої для нього людини – її матері. І функція цього простого співу, що йде від самого серця – далеко не лише просте заколисування. Співаючи колискову, мати висловлює найзаповітнішу мрію, сподівання, бажаючи дитині довгого щасливого життя, передає їй найважливіші культурні коди. Поки діти чують колискову від своїх матерів, народ має надію і надалі зберегти свою ідентичність. «Котику сіренький», «Ой спи дитя, колишу тя», «Ой ходить сон коло вікон» та інші колискові прийшли до нас з давніх давлень і співаються понині.

Для патріотичного виховання корисно використовувати народні ігри зі співом і рухом. Ці ігри розвивають інтерес до співу, пам’ять, почуття ритму і мелодії. В іграх такого плану діти вчаться передавати в русі художній образ, але найголовніше – через гру українська народна пісня входить в побут сім’ї, в якій виховується дошкільник. У народних іграх діти вчаться спілкуватися, долучаються до народних традицій, виявляють взаємовиручку, знайомляться з малими жанрами народної творчості.

Малі фольклорні жанри, що використовуються у сценаріях, -- народні пісні календарно-обрядового змісту, родинно-побутової тематики – завжди мають простий текст, динамічний сюжет, що легко і швидко запам’ятовується дітьми, тому такі пісні варто використовувати без обмеження, тільки з урахуванням тривалості свят або розваг.

В зимовий період, після Новорічних ранків, за народним календарем, починаємо готуватися до свята Різдва Христового. Діти з задоволенням виконують колядки, щедрівки, забавлянки – український музичний фольклор: «Добрий вечір, Тобі, пане господарю, радуйся», «Щедрий вечір, добрий вечір», « В полі, полі плужок ходить», «Де коза ходить», «Біг козелець з нових яселець», «Раз, два, три, чотири, козі дзвоника вчепили».

Навесні діти готуються до іншої розваги – зустрічі Весни. Вони співають українські народні пісні, веснянки, заклики, виконують рухи відповідно до тексту пісень: «Вийди, вийди сонечко», «Розійшлися хмарки, сонце глянуло», «Благослови мати весну закликати», «Ой весно, весно, що ти нам принесла», «Ми кривого танцю йдемо», «Дінь – динь», «Зробимо коло».

Пісня, спів і музика, часто нерозривна частина рухових забав та ігор, розвиває в дитині найкращі душевні прикмети. Діти з задоволенням виконують пісні-забавлянки: «У нашого Омелечка, невелика сімеєчка», «Іли кашку», «Катерина і Василь», «Ту-ру-ру, ту-ру-ру, варим кашку круту», «Куй куй ковалі, то великі то малі».

Дуже полюбляють дошкільнята українські народні пісні-ігри, які виконуються в жанрі хороводу: «Зайчику, зайчику», «Чижику. Чижику пташка маленький», «Мишка та кіт», «Мак», «Ой на горі льон», «Подоляночка», «Котилася торба», «А ми просо сіяли» та інші.

Особливу увагу слід приділяти українському народному фольклору за творами Т.Г. Шевченка, І. Франка, В. Верховинця, Л. Українки.

Спадщина В. Верховинця становить глибоко національне за своєю сутністю і виховне за змістом явище, що органічно поєднує педагогічну і мистецьку творчість. «Іди, іди дощику», «Диби – диби», «Труби Грицю», «Ой у полі жито сидить зайчик», «Ой летіла зозуленька», «Яструб і курчата», «Павлику равлику».

Український фольклор пов’язаний із народними традиціями своїм корінням сягає у минуле. Він збагачує знання дитини про минулі часи, збагачує дитяче мовлення образними висловами, епітетами.

Український народ належить до найпісенніших народів світу. У скарбниці його культурних надбань чільне місце займає пісня, що відображує визначні історичні події, героїчну боротьбу проти соціального і національного гноблення, розкриває глибину ліричної душі людини, її здоровий гумор, передає впевненість і надію на краще майбутнє.

Пісенна творчість українського народу складалась і збагачувалась протягом століть, тому її розглядають як справжній золотий фонд української музичної культури і неод’ємну частину патріотичного виховання дошкільників.

І діти і дорослі з нетерпінням очікують зимових свят.  Для того, щоб кожен день нагадував про наближення Дня Святого Миколая, Різдва, виготовляють адвент календар. У ньому для кожного дня є своє завдання або винагорода: упакований сюрприз, невеликізавдання, солодощі – яблука, цукерки та інші невеличкі подарунки, які нагадують про те, що кожна людина створена для радості і для творення добрих справ. Звичайно, можна адвент календар купити, але виготовити його своїми руками набагато цікавіше.

5 порад для створення адвент календаря власними руками

1.Обирайте варіант під силу, зробіть те, на що вистачить часу і енергії.

2.Повинна бути таємниця. Якщо з кишень будуть виглядати цукерки – де тут інтерес і передчуття сюрпризу? Обов’язково упакуйте і завдання і солодощі. Процес розгортання точно принесе задоволення дітям.

3.Бажання творити чудеса. Не кажіть, що у Вас немає фантазії, таланту і здібностей до виготовлення такого виробу, як адвент календар. У вас є бажання – і це головне. Не обов’язково друкувати складні схеми, вирізати, клеїти, шити. Візьміть прості білі конверти, за допомогою стрічок чи тримачів зафіксуйте на основі і все. Цифри напишіть фломастером в колір стрічок.

4. Придумайте місце. Нехай календар буде на видному місті і нагадує про те, що свято наближається. Можна поставити його на комод при вході в будинок, або розмістити в дитячій кімнаті на полицях, або повісити на стінці холодильника.

5.Робіть для всієї родини. Календар спочатку придумали для дітвори, та розмістивши в ньому завдання для спільного виконання усією сім”єю, Ви зробите спражнє диво, оскільки навчите ділитися. Ділитися не тільки солодощами, а й радістю від здійснення спільних справ. Тільки солодощів покладіть вже вдосталь.

 Як виготовити адвент календар?

Отож, приступаємо до роботи. Прості однотонні конверти, фломастер для написання цифр і основа для розміщення конвертів (папір або картон) – ось все, що потрібно для виготовлення календаря. Надруковані завдання для адвент календаря вкладіть всередину, як і подаруночки. Ще одна порада, можна самі конверти приклеїти на основу, а можна тільки тримачі для них (прищіпки). Тоді розкривання конверта стане окремим святом.

Ще один варіант. Візьмемо непрозорі паперові пакети і різноманітний декор – вирізані з картону ялинки, кульки, зірочки. Закрити пакети можна за допомогою прищіпок, скріпок, стрічок і навіть скотча. Пакети можна просто розставити на полиці в дитячій, а можна зробити цілу інсталяцію з використанням шишок, гілок та іншого новорічного декору.

Склянки, стаканчики з кришкою, без кришки, упаковки з-під йогурту – все піде в хід. Потрібні однотипні упаковки і все, що допоможе стати їм більш святковими і новорічними – маленькі іграшки, шишки, горіхи. Посилено декоруємо це все стрічками, вирізаними з картону фігурками і наповнюємо. Якщо у ємності кришки немає, то є два варіанти вирішення питання: упакувати те, що кладемо в склянку або заклеїти отвір  папером,що легко проривається.

Що покласти в адвент календар

§     солодощі

§     невеликі подарунки

§     вірші та пісеньки про зиму, святого Миколая, Різдво, колядки, щедрівки.

§     завдання для дітей (приклади таких завдань дивіться далі)

Класти в кишені адвент календаря найкраще солодощі та смакоту, які люблять діти. Не потрібна величезна шоколадка щовечора – досить і однієї цукерки, печива. Якщо дітей більше, то на один день кладіть всім однакові солодощі. Це правило діє незалежно від того, чи зробили Ви для кожної дитини свій календар, чи один для всієї родини.

Солодощі можна замінити на невеликі подарунки, які також можуть стати помічниками у виконанні завдань. Це можуть бути олівці, фломастери, пластилін, набори для творчості, пензлі і фарби, штампи, наклейки, набір картону чи кольорового паперу, повітряні кульки, мильні бульбашки.

Також в календар можна покласти вірші про зиму і свята, пісеньки. Але найцікавіший варіант виходить, якщо в кожну клітинку адвент календаря ви покладете по невеличкій розвазі-завдання. Діти з нетерпінням чекають, яке ж завдання-сюрприз буде в наступній комірці, а спільне їх виконання обов’язково принесе радість та втіху.

Для дорослих дітей за виконанням завдань з адвент календаря пройдуть всі вечори в грудні. Для малюків (3-5 років) так багато завдань не потрібно – вистачить і 10. Вибирайте за віком і розставляйте через 2-3 дні.

Завдання для адвент календаря

Порядок завдань умовний, Ви самі підберете в яку кишеньку яке завдання покласти. Складні завдання для адвент календаря ставте на вихідні – щоб був час допомогти у виконанні. Завдання можна адресувати не лише дітям, але всім членам сім’ї.

1. Написати листа  Святому Миколаю.
2. Виготовити святковий декор.
3. Виготовити листівки своїми руками для бабусь і дідусів.
4. Намалювати зиму.
5. Вирізати з паперу сніжинки.
6. Прикрасити вікна в кімнаті.
7. Дізнатися як святкували зимові свята твої бабусі і дідусі.
8. Дізнатися про традиції святкування в країнах, які межують з твоєю.
9. Вивчити вірш про Святого Миколая.
10. Переглянути мультфільм на Різдвяну  тему.
11. Зробити годівницю для птахів і повісити її поруч з вікнами свого будинку.
12. Виготовити гірлянду для прикраси ялинки ( для якої красуні – Вам вирішувати).
13. Допомогти мамі пекти печиво до свят.
14. Намалювати добрі справи, які ти сьогодні зробив.
15. З робити аплікацію на новорічну тематику.
16. Упакувати подарунки для найближчих.
17. Вивчити пісеньку або віршик про зиму.

18. Допомогти прикрасити ялинку.

19. Зустрічаємо День Святого Миколая.
20. Прочитати новорічну історію.
21. Підготувати невеликі подарунки для друзів.
22. Зробити ялинку з підручних матеріалів (з пластиліну, картону, лего).
23. Намалювати на снігу ангела.
24. Пограти в сніжки.
25. Скласти історію про Різдвяне диво.
26. Зліпити Сніговика зі снігу (пластиліну, солоного тіста) і розмалювати акварельними фарбами.
27. Подивитися кіно про Різдво.
  Бажаємо Вам гарних свят!