Звукова культура мовлення.

Хороша мова - найважливіша умова всебічного повноцінного розвитку дітей, Чим багатше і правильніше у дитини мова, тим легше їй висловлювати свої думки, тим ширша її можливість в пізнанні навколишньої дійсності, змістовніші і повно цінніші відносини з однолітками і дорослими, тим активніше здійснюється його психічний розвиток. Тому так важливо піклуватися про своєчасний формуванні мовлення дітей, про її чистоті й правильності, попереджаючи і виправляючи різні порушення, якими вважаються будь-які відхилення від загальноприйнятих норм даної мови.

Найбільш поширеними вадами мовлення у дітей дошкільного віку є порушення звуковимови.

Виправлення звуків проводиться поетапно. Зазвичай розрізняють чотири основних етапи: підготовчий, постановка звуку, автоматизація звуку і, у випадках заміни одного звука іншим або змішання їх - етап диференціації.

КОНСУЛЬТАЦІЯ ЛОГОПЕДА (переглянути)

Важливим завданням мовного розвитку дітей є виховання звукової культури мови. Під звуковою культурою мови слід розуміти не лише правильну і чітку вимову всіх звуків рідної мови, правильний наголос, а й уміння користуватися силою голосу, правильний темп, інтонацію, виразність мови, мовне дихання та добрий фонематичний слух. Мова дітей дошкільного віку характерна неправильною вимовою звуків: «Кіска зловила миску» (кішка зловила мишку), «лямпочка», «тамвай» (лампочка, трамвай), «суба» (шуба). Це закономірне явище. Більшість дітей не може самостійно опанувати правильну вимову звуків, потребує допомоги дорослих. Але не всі батьки приділяють цьому серйозну увагу. Декому з них навіть подобається спотворена вимова звуків, і вони намагаються розмовляти з дитиною «по-дитячому», повторюючи  її помилки. 
Так, Тарасик двох з половиною років називає себе «Таясиком», рибу — «іпкою».
Мати ласкаво звертається до малюка:
—  Тясик, ти іпки хочеш? Хлопчик несподівано відповідає:
—  Іпки не ходу, я іпки хоцу.
Мати здивована: хоче чи не хоче син риби?

Справді, чому Тарасик так сказав? Відповідь проста — хлопчик не розуміє мови батьків, які намагаються говорити з ним «по-дитячому», він добре знає, що таке «риба» і намагається вимовити саме це слово, хоча в нього воно не виходить. А що таке «іпка» в мові дорослих, малюку невідомо, тому він і заперечує, що «іпки», невідомої йому, він не хоче, а хоче «іпки» — риби.

Батьки вважають, що прийде час, і дитина сама навчиться говорити. Якщо ж малюк продовжує говорити (рік-два) з помилками, вони дивуються: «Чому це ти до цього часу не навчився вимовляти «р», треба вчитись. Он Наталка давно вже правильно говорить, а ти не хочеш: Скажи «рука», «трактор». Тарасик зніяковіло повторює: «лука», «тлактол». Незадоволена мати дає вказівку: «Сідай і 30 разів підряд говори «трактор». Згодом запитує: «Ну що, навчився?».
—  Ні,— відповідає хлопчик,— не виходить.

Допомогу дітям з важкими вадами мовлення надають спеціалісти-логопеди. Нечітку або неправильну вимову окремих звуків шляхом систематичних вправ з малюком можуть виправити батьки. Не можна вимагати від дошкільника своїми власними зусиллями усувати хиби звуковими — малюку це не під силу. Щоб своєчасно виправити вимову, батьки повинні знати ті недоліки звуковимови, які найчастіше зустрічаються в дитячій мові.

Розрізняють три види неправильної звуковимови. 
Пропуск звуків (ампа замість «лампа»); 
Заміна звуків (вампа замість «лампа»); 
Спотворення звуків (льямпа).

Пропуск звуків характерний майже для всіх дітей віком до З років. Якщо дитина в одному слові в поєднанні з голосним вимовляє певний звук, а в другому — в поєднанні з приголосним його випускає, то це ще не є дефектом мови. Наприклад, в слові «молоток» дитина правильно вимовляє звук «т», а в слові «стіл» випускає — «сіл».  Деякі діти  можуть   випускати   цілі   склади з важкими звуками. Найчастіше пропускаються сонорні — р, л; шиплячі та свистячі: ш, ж, ч, щ, с, з, ц та звуки к і г. Наприклад: рука — уа, зуб — уб, щука — ука, чай — ай, трамвай — тамвай, мотоцикл — моцикл. Такі пропуски, якщо батьки систематично не працюють з дітьми, можуть тривати до 6—7 років.

Протягом дошкільного віку зустрічаються заміни одного звука іншим. Якщо батьки неуважні до звуковимови дитини, то такі заміни можуть залишатись надовго і з ними дитина може піти до школи. В мові дошкільнят найчастіше зустрічається заміна:
шиплячих ш, ж, ч свистячими с, з, ц (шуба—суба, жук — зук, чай — цай);
свистячих с, з, ц шиплячими ш, ж, ч (сани — шани, зима — жима, цвях — чвях);
шиплячих і свистячих ш, ж, ч, с, з, ц звуками ф, в, т, д (сад — фад, шапка—фапка, жук — вук, шило — тило, шуба — фуба);
звуків  к, г  звуками  т, д  (кулак — тулак,  гуска — дуска);
звука р звуками л, й (рука — лука, рама — йама), звука л звуками р, ль, й (мило — миро, мильо, мийо);
звуків р, л звуками в, г (рак— вак, лоб - воб, рама — гама).

До порушення звуковимови належить і спотворена вимова звуків, неправильна їх артикуляція. Діти 3—4 років пом'якшують всі приголосні звуки (льозецька — ложечка, мамоцька — мамочка). Спостерігається нечітка вимова приголосних звуків, наближення одного звука до іншого, їх уподібнення (собака — бабака, гулять — лялять), що призводить до спотворення слова. Досить часто зустрічається міжзубна вимова звуків с, з, ц, ш, ж, ч, щ, т, н, д, л; бокова вимова звуків з, с, ц, ш, ж, щ, р; носова вимова с, з, ц, ш, ч, ж, щ, л, р. Така вимова звуків, якщо своєчасно не звернути на неї увагу, може залишитись на все життя.

Чиста і правильна вимова звуків залежить від багатьох чинників. Значну роль відіграють індивідуальні особливості дитини, стан її психічного розвитку. Щоб засвоїти звук, його слід правильно почути і відтворити.

Сприймання і вимова звуків здійснюється мовним апаратом. Мовний апарат людини складається з периферійного й центрального відділів. Розглянемо роботу периферійного відділу. До нього входять три частини: дихальна, голосова та артикуляційна.

Дихальна (легені з системою дихальних м'язів, бронхи, трахея) частина подає струмінь повітря, необхідний для утворення голосу та мовних звуків, вона виконує роль нагнічувача повітря. У голосовій частині  (гортань з голосовими зв'язками) утворюється голос. До артикуляційної частини належать глотка, носоглотка, носова і ротова порожнини. В ній підсилюється голос та утворюються мовні звуки. У вимові звуку беруть участь язик, губи, м'яке піднебіння, нижня щелепа.

Під час розмови ми видихуємо повітря. Видихуваний струмінь йде в гортань. При звичайному диханні, коли голосові зв'язки не напружені, між ними утворюється щілина, через яку вільно проходить повітря. Під час мовлення голосові зв'язки натягуються, щілина зникає, шлях видихуваному повітрю перетинається. Повітря, прориваючись крізь напружені голосові зв'язки, примушує їх дрижати, від чого утворюється голос. Струмінь повітря з гортані потрапляє в ротову порожнину. Якщо м'яке піднебіння підняте, видихуване повітря з голосом не зустрічає перепон, утворюються голосні звуки (а, є, и, і, о, у) без будь-яких шумів. У ротовій порожнині з допомогою язика і губ можуть бути утворені різні перепони, видихуване повітря розриває їх, утворюються різної сили шуми. Звуки, при утворенні яких видихуваний струмінь натрапляє в ротовій порожнині на різні перепони, утворювані органами мовлення, називаються приголосними (б, п, в, г, д та ін.).

Отже, вимова звуку потребує злагодженої роботи всіх органів мовного апарата. Недоліки вимови звуків можуть бути зумовлені пошкодженням центрального (головний мозок) або периферійного відділів мовного апарата внаслідок інфекційних хвороб або вроджених вад (неправильне розташування зубів, розщеплення верхньої губи або піднебіння та ін.). У таких випадках потрібне втручання  спеціалістів:  логопедів  та  лікарів.

Але у більшості дітей дошкільного віку вади звуковимови спостерігаються і тоді, коли немає пошкоджень мовного апарата. Вони пояснюються особливостями його будови.

Які ж особливості мовного апарата дітей дошкільного віку?  В мовному апараті дошкільника голосові зв'язки та гортань коротші, ніж у дорослого. Язик також менш рухливий і гнучкий, до того ж, він займає значно більшу частину ротової порожнини, ніж у дорослого. Цим і пояснюється дзвінкий голос дітей та пом'якшеність звуків. У дітей 6—7 років під час заміни молочних зубів на постійні спостерігається шепелявість. Загальною причиною хиб звуковимови є недосконала робота центральних апаратів слуху і мовлення, які знаходяться в корі головного мозку. Дошкільники не завжди виразно сприймають на слух мовні звуки. Рухи їх мовних органів неточні, недосконалі. Цим можна пояснити нестійкість вимови дітей середнього дошкільного віку (4—5 років). Звуковимова найчастіше залежить і від правильного дихання. Розрізняють два види дихання — мовне і немовне. Мовне дихання дітей дошкільного віку, як і їх мовний апарат, відмінне від дихання дорослих.

Оскільки у дошкільників невеликий об'єм легенів, слабкі дихальні м'язи, мовне дихання неглибоке, часте, вдих поривчастий, іноді судорожний, шумний, з різким підніманням плечей, вдих перед кожним словом, в середині слова (за А. С. Фальдберг). Визначити вади звуковимови під час невимушеної розмови іноді важко. В такому разі можна підібрати картинки, предмети та іграшки на певний звук. При цьому намагатись підібрати такі слова, в яких би необхідний звук стояв на початку, в кінці слова, в поєднанні з голосною і приголосною. Наприклад:

на звук ж— жук, їжак, корж 
на звук р — рак, сир, трактор 
на звук л — лоб, мило, віл 
на звук б—булка, риба, дуб.

Запропонувати дитині вимовити слідом за дорослим окремі звуки: ш, ж, р, л.... З'ясувавши недоліки звуковимови, можна починати їх виправлення.

Виправлення недоліків звуковимови та формування правильної і чіткої вимови звуків повинно набути характеру певної системи. В неї входять насамперед допоміжні вправи з розвитку мовного слуху та слухової уваги, мовного дихання, гімнастики язика, вправи та ігри на розвиток мовного слуху і слухової уваги.

Гра «Впізнай звук». Підібрати слова з близькими за звучанням звуками (ш, с, з ,ц, ж) і запропонувати дитині: «Я буду називати слова, а коли почуєш в слові звук «ш», плеснеш в долоні». Дорослий, називає слова: «сумка», «шум», «суп»), або слова на звук ж («жук», «зуб», «жінка», «замок»), дитина ж плескає в долоні, тільки почувши потрібний звук.

Гра в «телефон». В умовах сім'ї в цій грі повинні взяти участь, всі члени сім'ї: дорослі і діти. Для гри підбираються слова з шиплячими (ж, ш, ч, ш) та сонорними звуками (р, л, м, н). Ведучий (може бути і дитина) говорить пошепки слово на вухо, яке передається далі, останній вголос називає почуте слово. Якщо слово спотворене, з'ясовується, хто неправильно почув слово.

«Доручення». На віддалі 5—6 метрів дитині дається пошепки доручення принести потрібну   річ.   Наприклад:   «Принеси   мені миску», «Принеси Мишку», або «Покажи зуби..., губи... ». 

Аналогічно проводиться ігрова вправа «Впізнай, яке я слово сказала». Дорослий на певній віддалі (6—7 м) вимовляє впівголоса слово, дитина його повторює. 

Корисним для розвитку слухової уваги є вправи типу «Послухай, про що говорить кімната» (хтось стукнув, рипнули двері, бій чи хід годинника, шум мотора холодильника, булькіт води в крані...), «Послухай, про що говорить вулиця, парк, ліс» (спів пташок, шум вітру, голоси людей...)

Етапи виправлення мовленнєвих порушень у дітей

З дітьми, у яких спостерігаються нескладні порушення звуковимови, батьки можуть працювати самостійно. У середніх, старших дошкільників, а також школярів такими логопедичними порушеннями є:

• нечітка вимова чи змішування звуків однієї-двох артикуляційних груп (наприклад, свистячих і шиплячих звуків);
• нечітко вимовлені звуки легко викликаються або піддаються виправленню (наприклад, міжзубна вимова свистячих звуків);
• при правильній вимові спостерігаються незначні порушення фонематичного слуху.

Логопеди повинні працювати з дітьми у випадках, коли:

• порушена вимова кількох груп звуків (наприклад, свистячі і шиплячі, сонорні та глухі або дзвінкі);
• має місце загальна нечіткість мовлення;
• недостатній розвиток лексико-граматичного аспекту мовлення (тобто якщо діти на питання дають бідні, нерозгорнуті відповіді, не вміють правильно вживати слова, перекручують їх, переставляють склади, закінчення) тощо.

ПОСЛІДОВНІСТЬ ЛОГОПЕДИЧНОЇ РОБОТИ ПО ВИПРАВЛЕННЮ ЗВУКОВИМОВИ У ДІТЕЙ

1-й етап - підготовчий

Починається з ігор та вправ, які направляють увагу дитини на звукову сторону мовлення, вчать її слухати, правильно впізнавати і розрізняти звуки в словах, розвивають слухову увагу. Якщо у дитини язик і губи малорухливі, слід проводити відповідні артикуляційні вправи. Для формування правильного мовленнєвого видиху проводиться дихальна гімнастика.

Перед початком занять з логопедом з постановки звуків (чи логопедичних занять в домашніх умовах), а також перед виконанням артикуляційної гімнастики обов’язково слід познайомити дитину з будовою мовленнєвих органів, які знаходяться в її ротику.

Про будову артикуляційного апарату читайте тут.

Про те, як виявити дефекти в будові органів мовлення дитини в домашніх умовах читайте тут.

2-й етап - постановка звуку

Починається логопедична робота з повторення дитиною звуку за дорослим (цього часто виявляється достатньо). У разі невдачі дорослий перед дзеркалом показує положення губ, язика під час вимови певного звуку, детально все коментує та направляє дитину.

Слід звернути увагу дитини на температуру повітря, що видихається, дати відчути на долоньці теплий потік при вимові шиплячих звуків [ш, ж, ч, шч] і холодний – при вимові свистячих [с, з, ц]. Також потрібно нагадати про вібрацію голосових зв'язок при вимові дзвінких звуків [з, ж] і її відсутність при вимові глухих звуків [с, ш].

3-й етап - автоматизація звуку

Закріпити правильну вимову в складах допомагають різні логопедичні ігри на звуконаслідування (наприклад, листочки шумлять в лісі «шу-шу-шу» – на звук [ш], жук летить «жу-жу-жу» – на звук [ж]).

Коли дитина добре вимовляє звук ізольовано і в складах, можна переходити до логопедичних ігор, де він включений в слова, словосполучення, речення (спеціальні логопедичні доміно, лото), і нарешті до розучування віршів, логопедичних чистомовок та скоромовок, розповідання казок, опису сюжетних картинок.

Про правила та послідовність автоматизації звуків читайте тут.

4-й етап - диференціація звуків

На даному етапі логопедичної роботи звуки, які часто змішують і плутають діти ([с] - [ш], [з] - [ж], [р] - [л] та інші), порівнюють за артикуляцією, звучанням, смисловою функцією.

До диференціації приступають після постановки та автоматизації кожного зі звуків в самостійному мовленні. Найефективнішими формами корекційної роботи залишаються логопедичні ігри та вправи, але на цьому етапі вони ускладнюються.

Про правила та послідовність диференціації звуків читайте тут.

Також логопедичні ігри та вправи позитивно впливають і на психічний стан дитини. Вони розвивають уважність, спостережливість, активність, покращують пам'ять і мислення.

 

Особливості виправлення мовленнєвих порушень у дітей дошкільного віку

Батькам, які займаються з дітьми усуненням мовленнєвих порушень в домашніх умовах, необхідно пам'ятати, що логопедичній роботі з кожною віковою групою властиві свої певні особливості.

Молодший дошкільний вік

Так, перед 3-4-річними дітьми недоцільно прямо ставити завдання - вчитися вимовляти той чи інший звук. Адже більшість з них просто не усвідомлюють своїх помилок.

Логопедична практика показує, що зосередження уваги дітей у цьому віці на недоліках їх вимови нерідко призводить до того, що вони починають соромитися розмовляти з оточуючими, перестають відповідати на запитання.

Отже, потрібно в більшій мірі направляти їх увагу на сприйняття фонетично правильного мовлення оточуючих. Дорослі ж повинні говорити з ними чітко, не поспішаючи. Особливо сприятливі умови для цього створюються під час виконання різних режимних моментів, ігор (особливо з наспівами і на звуконаслідування, наприклад, «Коровай» та інші).

Малюки, наспівуючи, проговорюють віршик чи співають пісню, де слова заучують повністю. Це особливо важливо для правильного сприйняття їх звукової структури. За таких умов, хоча у дитини ще немає окремих звуків, правильна структура слова зберігається.

Позитивним є і те, що ігри можна проводити по кілька разів. Дітям дуже подобаються повторення. А це якраз і створює умови для автоматизації звуків, які вони вміють вимовляти окремо, але в самостійному мовленні ще не вживають.

Середній дошкільний вік

З дітьми середнього дошкільного віку цілком доцільно застосовувати спеціальні логопедичні прийоми постановки того чи іншого звуку, проте вони також повинні бути ігрового характеру.

Середні дошкільнята вже помічають помилки у мовленні інших людей, але визначити, в чому саме вони полягають, поки не здатні. Це тому, що у більшості з них тільки починає розвиватися здатність до слухової диференціації та звукового аналізу мовлення. Саме в цьому віці і слід починати логопедичну роботу з її формування. І тут знову ж не обійтися без ігор. Наприклад, існує спеціальна гра на слова-пароніми, які відрізняються тільки одним звуком (ніс - ніж, коза - коса). Дізнайтесь більше про розвиток фонематичного сприймання.

Працюючи над звуковимовою дитини, недоцільно пропонувати їй повторювати старі, добре знайомі вірші, в яких певні слова вона вимовляє неправильно. Кожного разу необхідно включати нові, цікаві за змістом і невеликі за обсягом тексти. Розучуючи їх, слід інтонаційно виділяти потрібний звук, звертаючи увагу дитини на його вимову в слові. При цьому потрібно показувати, як правильно тримати язик, губи. Такі логопедичні прийоми спонукають дитину зосереджувати увагу і на звуковій стороні мовлення.

Старший дошкільний вік

Серед старших дошкільників порівняно небагато дітей з вадами звуковимови, але з ними необхідно поглиблено працювати. Особливо з тими, у кого недорозвинений фонематичний слух. Це забезпечить своєчасну підготовку їх до школи і сприятиме зменшенню кількості «невстигаючих» дітей у початкових класах.

Особлива увага в логопедичній роботі зі старшими дошкільниками, крім виправлення недоліків вимови, приділяється фонематичному аналізу. Успіх же корекційної роботи буде обумовлений ступенем розвитку мовлення кожного з них, характером вимови, станом фонематичного слуху і слухового сприйняття.

Так, старші дошкільнята з добре розвиненим мовленням, правильною вимовою і нормальним слуховим сприйняттям вирішують елементарні завдання звукового аналізу без помилок. Вони легко визначають наявність або відсутність звуку в слові, розрізняють схожі звуки, придумують слова або відбирають малюнки на заданий звук. У той же час більшість дітей з зазначеними вище недоліками допускають помилки.

Отже, зі старшими дошкільниками не можна обмежуватися тільки виправленням недоліків мовлення. У них необхідно розвивати фонематичний слух і слухове сприйняття.

Також логопед рекомендує для всіх вікових груп дошкільнят застосовувати дуже корисні артикуляційні та дихальні вправи.

Читайте також: Особливості виправлення мовленнєвих порушень у школярів