Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтися, але будь-хто з нас без Батьківщини — ніщо.

Василь Сухомлинський

До основних завдань патріотичного виховання старших дошкільнят належать:

• формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, міста);

• формування духовно-моральних взаємин;

• формування любові до культурного спадку свого народу;

• виховання любові, поваги до своїх національних особливостей;

• почуття власної гідності як представників свого народу;

• толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей.

Якщо розглядати патріотизм через поняття „ставлення”, можна виділити декілька напрямків:

1) ставлення до природи рідного краю, рідної країни;

2) ставлення до людей, які живуть в рідній країні;

3) ставлення до моральних цінностей, традицій, звичаїв, культури;

4) ставлення до державного устрою.

Кожен із цих напрямків може стати змістом освітньо-виховної діяльності з дітьми, і кожен внесе свій внесок в соціалізацію особистості дитини за умови врахування особливостей розвитку дітей.

Дитина старшого дошкільного віку може і повинна знати, як називається країна, в якій вона живе, її головне місто, столицю, своє рідне місто чи село, які в ньому є найголовніші визначні місця, яка природа рідного краю та країни, де дитина живе, які люди за національністю, за особистими якостями населяють її країну, чим прославили вони рідну країну і увесь світ, що являє собою мистецтво, традиції, звичаї її країни.

Склалася думка, що шлях до виховання любові до Батьківщини формується за логікою „від близького до далекого” – від любові до батьків (точніше рідного дому), до дитячого садка, до вулиці, міста, любов до рідної країни. Необхідно замислитися, чи дійсно цей „територіальний підхід” ефективний у вихованні такого складного та багатогранного соціального почуття, як любов до Батьківщини. Очевидно, справа не у розширенні „території”, а в тому, щоб створити умови для вирішення завдань патріотичного виховання, для формування у дітей почуттів і ставлень, що складають зрештою патріотизм: приязнь, вірність, почуття власності та усвідомлення того, що ти свій, ти потрібен.

 Поняття патріотизму у всіх викликає досить змішані почуття і емоції. Для одних – це дуже важливо , для інших – нічого особливого, треті – поняття не мають, про що йде мова. Але все ж для багатьох постає обов’язковим бути самому патріотом, і так само виховати своїх дітей.

Саме поширена асоціація про людину – патріота – це людина у формі, особливо у військовій. Але для того, що б бути патріотом не обов’язково бути військовозобов’язаним, носити форму, і складати присягу на вірність Батьківщині. Патріотизм полягає в нашій поведінці, у повазі до предків, шанування традицій, дотриманні свого як фізичного, так і морального здоров’я, створенні міцної сім’ї, і вихованні дітей на тих же засадах.

Почуття патріотизму є в душі у кожної людини, але необхідно його просто пробудити, зуміти достукатися і поставити правильні життєві пріоритети. Саме цим і повинні займатися батьки, які хочуть виховати патріота в сім’ї.

Патріотизм (грец. patris — батьківщина) —  це   любов до Батьківщини,  відданість  їй  і  своєму  народу.

Особистісні якості та риси характеру, притаманні свідомому громадянину й патріоту

• повага до батьків, свого ро­доводу, традицій та історії рідного народу;
• пра­цьовитість;
• висока художньо-естетична культура;
• патріотична самосвідомість та громадянська від­повідальність, готовність працювати для розквіту Батьківщини, захищати її;
• повага до Конституції, законів Української держави;
• досконале знання державної мови.

Завдання патріотичного виховання

• Формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім’ї, дитячогосадка, міста)
• Почуття власної гідності як представників свого народу
• Виховання любові, поваги до своїх національних особливостей
• Формування духовно-моральних взаємин
• Формування любові до культурного спадку свого народу
• Толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників,батьків, сусідів, інших людей
• Патріотичне виховання як цілісна система ґрунтується на фундаменталь­них принципах.

Родина — це природний осередок найглибших людських почуттів, де дити­на засвоює основи моралі серцем і душею, коли розвиваються почуття доброти, чуйності, любові до рідного краю. У родинному середовищі по особливому сприймаються звичаї та традиції, рідна природа, спогади стар­ших.

Плекаючи у дітей почуття любові до Батьківщини, виховуючи майбутніх гро­мадян держави, дорослі мають їм прищепити глибоку повагу і турботливе ставлення до своєї малої батьків­щини — рідного міста. Важливо, щоб малята усвідомили, що вони не просто споживачі   багатств  рідної  землі,   а  її творці, захисники. І якщо ви насправді хочете виховати у вашої дитини любов до рідного міста, батьківської хати, якщо ви хочете закласти готовність збе­рігати і примножувати багатства рідного краю, якщо ви хочете, щоб запах квіту­чих каштанів і бузку в дорослому житті повертав ваших дітей до рідних порогів не забудьте:

• Йдучи вулицею рідного міста, роз­повісти про визначні пам’ятки, які зна­ходяться на цій вулиці.

• Познайомити дітей із назвою вули­ці, на якій ви знаходитеся. Чому вона так називається?

• Відвідати разом всією родиною краєзнавчий музей.    Після    відвідин обговоріть з дітьми те, що ви там поба­чили.

• Побувати в прабабусь та прадідусів і розпитати, що вони знають про історію рідного міста. Які цікаві легенди, при­казки, забавлянки вони знають? Запишіть, а потім завчіть їх з дітьми.

• Здійснити цільову прогулянку разом з дітьми по визначних місцях рідного міста, а ввечері запропонуйте намалю­вати свої враження від прогулянки.

• В День Перемоги всією родиною відвідати парк Пам’яті. Вшануйте вете­ранів Великої Вітчизняної війни, покла­діть квіти до пам’ятника.

• Завжди звертайте увагу на чистоту і порядок у рідному місті. Поговоріть з дітьми, як зробити так, щоб місто завжди було охайним і привабливим.

• Разом з дітьми посадіть біля свого будинку квітники, дерева. Доглядайте за ними разом з дітьми.

• Частіше розповідайте дітям про видатних людей, які проживали чи про­живають і донині в рідному місті.

• Знайомте дітей зі звичаями та тра­диціями рідного краю.

• А якщо ви хочете посіяти в душі дитини золоті зернятка духовності, любові до рідного краю, слова, співай­те, читайте, спілкуйтеся із нею мовою кращих творів українського фольклору та видатних вітчизняних поетів і пись­менників.

• Запропонуйте дітям намалювати Куп’янськ в майбутньому.

• Створіть сімейний фотоальбом «Я і місто моє — Куп’янськ». Разом з дити­ною придумайте вірші про рідне місто. Запишіть їх під фотографіями.

Якщо ви щиро бажаєте виростити дитину патріотом, не кажіть при ньому погано про ту країну, де ви живете. Адже Батьківщину, як і батьків не вибирають. У кожній країні є свої проблеми, свої труднощі і з екрана телевізора нам їх ніхто не показує. Всі хочуть, щоб про них думали тільки добре. Тому не допускайте при дитині вираження великого невдоволення про вашу Батьківщину, говоріть більше позитивного. Але в теж час не сильно прикрашати ситуацію, вчите дитину бути ще й реалістом .

Нехай ваші діти зростають гідними синами і донями рідного краю, рідного міста.

Плекаючи у дітей почуття любові до Батьківщини, виховуючи майбутнього громадянина, дорослі мають передусім прищепити дітям глибоку повагу і турбо­тливе ставлення до своєї малої батьків­щини — рідного міста, району.

Вірші про Україну для дітей 

Рідне

Я.Скидан

Україна – рідний край,

Рідне поле, зелен гай,

Рідне місто й рідна хата,

Рідне небо й рідна мати.

Мати

Д.Павличко

Перше слово – Мати,

Друге – Україна.

Так учився розмовляти

Я, мала дитина.

Кожне слово пахне,

Мов листочок м’яти.

Та, мов квітка з короваю,

Пахне слово «Мати».

Кожне слово святить

Гранями рубіна,

Але сяє, наче сонце,

Слово «Україна».

Пісня про Україну

М. Гринчук

Дівчина-калина

В білому віночку

Вийшла із хатини,

Стала на горбочку.

А як заспівала

Солов’їно-звінко –

В лісі розстелила

Килими з барвінку.

Золотила ниву,

Голубила небо,

Дітвору щасливу

Кликала до себе.

Кличе всіх щоднини

До краси і згоди

Пісня України,

Що єдна народи.

З тобою

П. Осадчук

Послухай, як струмок дзвенить,

Як гомонить ліщина.

З тобою всюди, кожну мить

Говорить Україна.

Послухай, як трава росте,

Напоєна дощами,

І як веде розмову степ

З тобою колосками.

Послухай, як вода шумить –

Дніпро до моря лине, –

З тобою всюди, кожну мить

Говорить Україна.

Це моя Україна

А. Камінчук

Зацвітає калина,

Зеленіє ліщина,

Степом котиться диво-луна,

Це моя Україна,

Це моя Батьківщина,

Що, як тато і мама, одна.

Я все люблю

М. Сингаєвський

Я все люблю в своїм краю:

Криницю, звідки воду п’ю,

Та повні гомону ліси,

Та дзвони срібної роси.

Я все люблю в своїм краю:

Ось під веселкою стою,

Ось дощ веселий напоїв

Тужавий колос рідних нив.

Я все люблю в своїм краю:

Найбільше – матінку свою,

Ласкаву, рідну і єдину…

Люблю, як сонце, Батьківщину.

Батьківщина

А. Камінчук

Он повзе мурашка,

Он хлюпоче річка.

Не зривай ромашку,

Не топчи травичку.

В зелені діброва,

В китицях ліщини.

Глянь, яка чудова,

Наша Україна.

Журавлі над лугом

Линуть рівним клином.

Будь природі другом,

Батьківщині сином.

Маленькому другу

В. Зорік

Де б не жив ти: у містечку, в місті,

В селищі, віддаленім селі –

Над тобою сяє променисто

Щедро сонце рідної землі.

Кетяги червоної калини,

Золотисті колоски в полях –

Це твоя земля, твоя країна,

Найдорожча за усе земля.

Озирнися, друже мій маленький,

Навкруги поглянь: тут все твоє,

Це вона, твоя країна-ненька,

Все, що має, людям віддає.

Як бажаєш щось для себе мати,

Щедрим будь – свою любов віддій

І тоді завжди тебе плекати

Буде твій куточок – рідний край.

Вся моя родина

М. Сингаївський

Мати, мова, Батьківщина –

От і вся моя родина.

Батьківщина, мати, мова –

Три цілющих вічних слова.

Батьківщина, мова, мати –

Нас навік не роз’єднати.

Україна

І. Січовик

Красивий, щедрий, рідний край,

І мова наша – солов’їна.

Люби, шануй, оберігай

Наш край, що зветься Україна.