Запитуйте-відповідаємо

Шановні батьки!

Рекомендації батькам, діти яких будуть відвідувати ЗДО

·  Проконсультуйтеся у психолога з питання адаптації дитини до дошкільної установи.

·  Бажано, щоб початок відвідування дитячого садка не збігався з кризовим віком.

·  Відправляйте до дитячого садка лише здорову дитину.

·  Заздалегідь дізнайтеся у дільничного лікаря, який етап адаптації може бути у дитини і своєчасно дотримайтесь всіх застережних заходів у разі незадовільного прогнозу.

·  Тренуйте від самого народження систему адаптаційних механізмів у дитини, привчайте її до ситуацій, в яких слід змінювати форму поведінки.

·  Заздалегідь дізнайтеся про всі нові моменти в розкладі дня садка і введіть їх у домашній розпорядок дня.

·  Не допускайте обговорення у присутності дитини проблем, які пов’язані з дитячим садком.

·  Плануйте свій час так, щоб першого місяця відвідування дитячого садка у Вас була можливість не залишати дитину на цілий день.

·  Якомога раніше познайомте дитину з дітьми та вихователями групи, в яку вона незабаром прийде.

·  Учіть дитину вдома всіх необхідних навичок самообслуговування.

·  Наголошуйте, що Ваша дитина, дорога Вам і ви її любите.

Рекомендації батькам, діти яких відвідують садочок

Ми разом з Вами зацікавлені в тому, щоб відвідування дитиною дитячого садка було комфортним і корисним. Тому просимо Вас дотримуватися наступних правил:

·  Запізнення - завжди стрес для дорослих і дітей. Будь ласка, приходьте вчасно!

·  Проводжайте дитину до групи та передавайте особисто в руки педагогам. Ідучи, додому обов'язково повідомте про це вихователя.

·  Якщо у вашої дитини поганий настрій, обговоріть її стан з педагогом.

·  При вході, будь ласка, чистіть взуття та зачиняйте за собою вхідні двері.

Крім того ми просимо Вас:

·  Допоможіть своїй дитині вранці роздягнутися, акуратно скласти речі в шафу.

·  Просідкуйте, щоб дитина завжди була чистою, акуратно та по сезону одягненою.

·  Прослідкуйте, щоб у дитини були чисті та коротко підстрижені нігті.

·  Дайте дитині з собою носовичок.

·  У шафі дитини повинний бути завжди запасний одяг для групи. Восени та навесні просимо приносити запасний верхній одяг і взуття для прогулянок.

·  Щоб запобігти втраті або обміну речей позначте білизну, одяг і взуття ваших дітей.

·  Прослідкуйте, щоб в кишенях дитини не було гострих, ріжучих предметів.

·  Не давайте дитині з собою жувальну гумку, солодощів тощо.

О 9.00 починаються заняття, тому переконливо просимо Вас:

·  Якщо ви прийшли, коли заняття розпочалося, допоможіть дитині роздягтися і тихо приєднається до дітей.

·  Якщо ви хочете бути присутніми на занятті, попередьте про це педагога та ознайомтеся з правилами відвідування занять.

·  Не відволікайте педагога під час занять, всі проблеми ви зможете обговорити у зручний час - вранці до 8.30, в другій половині дня після 16.30; а також на індивідуальних консультаціях у спеціально призначений час.

·  Для занять фізкультурою та музичних занять дитині знадобляться футболка, шорти.

·  Пам'ятайте, іграшка дитини - іграшка для всіх. Вона може зламатися.

·  У нашому дитячому садку обов'язковими є всі батьківські збори та індивідуальні консультації. Якщо з об'єктивних причин ви не зможете прийти, попередьте педагогів заздалегідь.

Шановні батьки!

·  При виникненні у дитини симптомів отруєння (блювота, пронос) або симптомів ГРВІ (кашель, температура, нежить) звертатися на прийом до дільничного педіатра, в дитячий сад дитина не приймається.

·  Якщо ваша дитина занедужала, просимо до 8.20 повідомити старшу медсестру по телефону + (05448) 7-92-27.

·  Після хвороби дитина приймається в дошкільний заклад при наявності медичної довідки. Якщо дитина не відвідувала заклад більше двох тижнів необхідно додати соскоб на ентеробіоз.

А також:

·  Якщо ви не змогли вирішити будь - яке питання з педагогами, ви можете звернутися до вихователя-методиста, завідувача, старшої медсестри.

·  Конфліктні та спірні ситуації у нас прийнято вирішувати за відсутності дітей.

·  Протягом року буде багато свят, розваг, виставок, які стануть незабутніми подіями в житті вашої дитини, тож візьміть в них активну участь.

Дякуємо Вам за те, що розумієте нас.

"Питання, що хвилюють батьків"

Запитання: З якого віку ( з 6 чи 7-ми років) необхідно віддавати дитину до школи?

Відповідь: Однозначно відповісти на це питання не можна, оскільки необхідно враховувати  ряд чинників, що визначають підготовленість дитини до навчання . Саме від того, наскільки дитина розвинена фізично, психічно, розумово, а також який стан її здоров'я  і залежить, з якого віку необхідно дитині починати навчання в школі. Має значення і  весь комплекс чинників,  які визначають рівень розвитку дитини,  при якому вимоги системного навчання  не будуть надмірними і не призведуть до  порушення здоров'я дитини. Слід відмітити, що у дітей, не підготовлених до  систематичного навчання, важче і довше проходить період адаптації до шкільних умов, у дітей  частіше  виникають труднощі  у навчанні.

Наказ МОН № 204 від 07.04.05 року 
Про прийом дітей до 1 класу 
загальноосвітніх навчальних закладів 
На виконання п. 2 ст. 18, п. 1 ст. 20 Закону України "Про загальну середню освіту" з метою забезпечення права на освіту та належної організації і проведення прийому дітей до 1 класу наказую: 
1. До 1 класу загальноосвітнього навчального закладу зараховувати дітей, як правило, з 6 років. 
2. Прийом дітей до 1 класу загальноосвітнього навчального закладу (крім спеціалізованого) здійснювати на безконкурсній основі, як правило, відповідно до території обслуговування. 
3. Для зарахування дитини до 1 класу батьки або особи, які їх замінюють, подають заяву на ім'я директора загальноосвітнього навчального закладу, копію свідоцтва про народження дитини та медичну картку встановленого зразка. 
4. Не допускається збирання додаткових даних про дитину та її батьків або осіб, які їх замінюють, зокрема довідок з місця роботи, проживання, про заробітну плату батьків, будь-яких даних, що свідчать про розвиток дитини та її готовність до систематичного навчання в школі. 
5. При прийомі дитини до 1 класу є неприпустимими проведення тестувань, співбесід, екзаменів тощо з перевірки її знань щодо засвоєння навчально-виховної програми дошкільного навчального закладу. 
6. Прийом дітей до 1 класу спеціалізованого навчального закладу здійснюється відповідно до Інструкції про порядок конкурсного приймання дітей (учнів, вихованців) до гімназій, ліцеїв, спеціалізованих шкіл (шкіл-інтернатів), затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 19.06.2003 р. № 389, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.2003 р. за № 547/7868). 
7. Наказ про зарахування дитини до 1 класу загальноосвітнього навчального закладу видає директор на основі поданих документів, як правило, до початку навчального року. 
8. Відповідно до Інструкції з ведення ділової документації у загальноосвітніх навчальних закладах на кожного учня-першокласника оформляється особова справа. 

 Запамятайте!

*При  підготовці до школи ви  повинні  залишатися для дитини  люблячими і розуміючими батьками і не брати на себе роль  вчителя! Дитина охоче робить тільки те, що у неї добре виходить, тому вона не може бути ледачою.

*Досягнення дитини  намагайтеся не порівнювати ні зі своїми, ні з досягненнями ваших старших дітей, ні однокласними ( не озвучуйте цього при дитині, навіть якщо  це на її користь).

*Ваша любов і  терпіння слугуватимуть гарантом упевненого просування  вашої дитини у навчанні.

Запитання: Чи в обовязковому порядку дитина повинна уміти читати і писати при вступі до 1 класу?

Відповідь: НЕ ОБОВЯЗКОВО! Здатність  дитини складати зі складів слова не є вмінням читати. Більшість дітей  тяжко оволодівають  цією складною  розумовою операцією, тому не треба їх підштовхувати! Навички читання і письма повинні формуватися за спеціальними методиками ( поетапно формуються уявлення про мову, звуки, букви, склади). Основними вміннями у читанні є розуміння  прочитаного тексту, аналіз описуваної ситуації, відповіді на питання після читання, - ці вимоги не передбачені Програмою розвитку, навчання та виховання дітей дошкільного віку.

 Запитання: Як правильно організувати робоче місце учня вдома?

Відповідь: Перш за все, першокласнику необхідно купити  письмовий стіл. Тоді дитина зможе систематизувати і розкласти в шухляди столу  нвчальне приладдя і навчиться підтримувати порядок на робочому місці.Купуючи меблі, необхідно враховувати зріст дитини, при рості - 1 м - 1 м 15 см, висота кришки столу над підлогою  повинна бути  45 см, а висота сидіння стільця 26 см; при рості 1 м 15 см  до 1 м 30 см  висота столу повинна бути 52 см, а стільця - 30 см. Важливо щоб ноги дитини стояли на підлозі, спина торкалася до спинки, а між кришкою парти і  грудьми дитини могла пройти долоня.

  Телебачення несе нам різноманітну інформацію, є формою нашого дозвілля і дозвілля наших дітей.Як показує статистика, щоденний, кількагодинний перегляд телепередач для більшості наших сучасників – норма, стиль життя. Цю звичку поступово переймають і наші діти. А чи така вже безвинна ця звичка? Дозвольте надати інформацію про дослідження сучасних науковців щодо впливу телебачення на розвиток дитини, а як поводитися вже вирішувати нам самим.      

    Сучасні психологи після проведення спеціальних експериментів дійшли висновку про негативний вплив телебачення на психофізіологію, психіку та поведінку людини. Те, що від надмірного перегляду телебачення потерпає зір, відомо майже кожному, а от що страждає і майже весь комплекс психічних процесів, станів і властивостей людини, особливо у дітей, знають далеко не всі. Зазирнемо до лабораторій учених, щоб переконатися в справедливості нашого твердження.

Отже, дитина і телебачення, його вплив на неї.

    Психомоторика. Тривале сидіння перед телевізором у відносно нерухомій позі може провокувати в дитини стан неприродного збудження як компенсацію попереднього стану гіподинамії. Тож не дивно, що після цього вона якийсь час не може зосередитися, не знає «куди себе подіти». Як тут не згадати прописну істину: „ сидячий " спосіб життя і здоров 'я — речі несумісні у будь-якому віці.

   Сприйняття. Зображення на екрані телевізора не сприяє формуванню просторового та кольорового зору, тобто не дає уявлення про перспективу, віддаленість об'єктів один від одного, а також про тонкі відтінки кольорів.     Викликають також серйозне занепокоєння форма та стиль зображення людей і речей у зарубіжних «мультиках»: грубі, квадратні або інші неприродні обриси облич людей і тіла тварин (наприклад, як у мультфільмі «Людина-павук») ще більше відділять дитину від реального світу.   

    Уявлення. У дошкільному віці в дитини активно формуються внутрішні образи та внутрішній план дій. Неабияку роль у цьому відіграють художні твори – казки, оповідання, які читає дорослий або ж сам малюк, або які дитина слухає по радіо. При цьому дитина намагається уявити події, запам'ятати та пережити їх. Так народжуються власні яскраві образи. Коли ж дитина сприймає вже сконструйовану на екрані реальність, вона ніби «споживає» вже готові образи, і її внутрішні уявлення пасивні та позбавлені індивідуальності, що, безумовно, шкодить інтелектуальному розвитку.

   Пам'ять. Оскільки здорова пам'ять є провідною серед інших видів людської пам'яті, можна зробити висновок, що сприйняття нового за допомогою телебачення є найлегшим для дитини, а, як відомо, те, що легко дається, не завжди розвивається.

  Увага. Ми вже казали, що після тривалого перегляду телепередач у дітей часто погіршуються концентрація уваги та самопочуття. Особливо негативно впливає на дитячу увагу такий телевізійний продукт, як реклама. Встановлено, що розробники реклами подеколи застосовують спеціальні психологічні методи, які підсилюють у людини почуття тривоги, викликають емоційне напруження. Ясна річ, що дитина, в якої рівень довільності уваги ще низький, тобто яка погано керує власними психічними процесами та станами, часто надзвичайно чутливо відгукується на такий спрямований вплив, як реклама. Так, одна мама скаржилася, що в її малюка (1,5 року) сформувався рефлекс: його можна нормально нагодувати або заспокоїти тільки тоді, коли він дивиться рекламу або навіть тільки прислухається до неї (зазвичай, до певної реклами, яку він уже знає).

   Мислення. На сьогодні доведено, що телебачення культивує усереднену точку зору. Перегляд великої кількості телепередач уніфікує погляди, згладжує стадії розвитку людини. Реклама часом підштовхує до скороспілих висновків та необдуманих вчинків. Діти, які регулярно та надмірно «споживають» продукцію засобів масової інформації, мислять надто поверхово, готовими асоціаціями.      Як співвідносяться особливості мислення дітей та їх сприйняття телебачення? Оскільки в малят поки що небагатий життєвий досвід, їм важко адекватно оцінити телевізійну інформацію. Діти не здатні критично мислити та здійснювати аналіз, тому надумані телеісторії сприймають як реалістичні, що віддаляє малят від розуміння реального життя.

   Моватамовлення. Психологи встановили, що діти запозичають з телепередач специфічний стиль розмови. Останні дослідження психологів у країнах ОЕС показали, що кожна третя або четверта дитина дошкільного віку страждає на затримку розвитку мовлення або його порушення, незалежно від рівня освіти батьків або належності до певного соціального прошарку. На жаль, «німий ефі» посідає дедалі більше місце у родинному спілкуванні. Батьки разом з дітьми сидять перед екранами телевізорів або одна із сторін біля комп'ютера і їхнє спілкування зводиться лише до ситуативного, наприклад: «Дай», «Відійди», «Не чіпай», «Так», «Ні» тощо. Намагання психологів виправити відставання у мовленнєвому розвитку дітей згодом не завжди буває успішним, надалі у таких дітей виникають серйозні проблеми з опануванням правопису, пам'яттю, психомоторикою.

    Уява, фантазіїтатворчіздібності. Надмірне захоплення телебаченням, вважають психологи, затримує розвиток оригінальності, самостійності, незалежності мислення, уяви та фантазії – цих головних складників творчого процесу, що підтверджується низкою емпіричних досліджень. Так, установлено, що:

 * діти із маленьких містечок, де немає розвиненої системи телекомунікацій, проявляють меншу стереотипність поведінки і набагато вищі творчі здібності (дослідження канадських психологів), ніж їхні однолітки з великих міст;

* діти складають оригінальніші продовження оповідань, початок яких почули по радіо, ніж тих, що побачили по телевізору;

* дошкільнята, які багато дивляться телевізор, рідше грають з уявним товаришем, у них низький рівень уяви, вони не здатні до активного творчого мислення, постійно чекають, що важлива інформація надійне ззовні, не продукують власних ідей та суджень, у них формуються стандартні зорові образи та асоціації;

* у дітей, які дивляться телепередачі десять і більше годин на тиждень, за оцінками експертів, на чверть знижений творчий потенціал;

* перегляд жорстоких мультфільмів і фільмів зі сценами насильства перешкоджає прояву фантазії дітей.

     Щодо впливу жорстокості на творчий потенціал дитини, то ось як пише про це авторитетний дослідник телебачення Р. Харріс: «У нових дитячих шоу на телебаченні вбачаємо велику небезпеку, оскільки, чим доступніші ставатимуть дітям агресивні іграшки, тим вірогідніше, що вони наслідуватимуть жорстоку поведінку персонажів мультфільмів.»Хлопчаки всіх поколінь грали у війну, але раніше більше доводилося працювати їхній уяві: палиця в них правила за меч, шматок картону – за пістолет. Тож у дітей був стимул до розвитку творчих здібностей. А вже пластиковий автомат-іграшку можна використати у грі тільки для того, щоб убивати людей, і ніяка фантазія тут не потрібна. Такі ігри та іграшки спонукають маленьких дітей дивитися на реальні речі та людей «просто, як на іграшки».

     Емоції. Дуже непокоїть психологів виникнення у дітей страхів і розладів емоційної сфери після перегляду телепередач, в яких фігурують всілякі монстри, мутанти та інші істоти, породжені хворобливою уявою їхніх творців. Щоб подолати страх, дошкільнята починають щось їсти, заплющують очі, стискають якийсь предмет. Інколи такі перегляди можуть призвести до нервових зривів, особливо якщо діти вірять у реальність насильства на екрані.

        Після перегляду жорстоких фільмів у більшості людей з нормальною здоровою психікою наступає стан так званої «сенсибілізації», тобто підвищеної чутливості (вони, наприклад, починають гостріше реагувати на несправедливість, емоційніше сприймати події життя). Однак, якщо насильство бачити на екрані щодня і врахувати, що люди дивляться телевізор здебільшого у розслабленому стані, то в них за етапом сенсибілізації розвивається стан «десенбілізації» – зниження чутливості.«Когось б'ють, над кимсь знущаються – а це що новина?» Тож не дивно, що чим більше людина приохочується до фільмів жахів, тим менше вона проявляє емпатію до інших людей – факт, зафіксований психологічними дослідженнями.

      І ще одне. Як ми дратуємося, коли змістовна телепередача або високохудожній кінофільм перериваються рекламою, що нахабно вдирається подекуди в найдраматичніші моменти. Після цих здебільшого низькопробних «витворів» навряд чи діти відчуватимуть емпатію до героїв та інтерес до подій, знецінених втручанням реклами.

       Вольовасферайрегуляціяповедінки. Подовгу просиджуючи перед телевізором, дитина звикає отримувати задоволення, позитивні емоції, не докладаючи до цього ніяких зусиль. Психологи твердять: більшість з 20 мільйонів безробітних Європи – це «телеінваліди», люди пасивні, байдужі та бездіяльні.

    В історії психології відомі дослідження Альберта Бандури (1963). Дошкільнятам демонстрували фільми, в яких дорослі били ляльку Бобо, вдаючись при цьому до різних способів. Після перегляду фільмів діти йшли гратися. Виявилося, що більшість з них копіювала агресивну поведінку дорослого – нові для них способи завдання болю іншим. А.Бандура назвав цей вид наслідування поведінки людиною «вікарним навчанням», або навчанням шляхом наслідування спостережуваної моделі поведінки.

     Дуже «заразливим» для дітей є екранне насильство, яке заохочується, винагороджується у фільмі, якщо агресивну поведінку демонструє позитивний герой, особливо в тих випадках, коли фільм гарно зроблений, має художню цінність.

    Взагалі для деяких людей телебачення стає головною життєвою цінністю, заради якої вони відмовляються від спілкування з друзями та родичами, від участі у суспільному житті, прогулянок, занять спортом.

   Природно виникають запитання: а чи не перебільшують автори небезпеки телебачення? Як запобігти негативному його впливові? Як розв'язуються ці проблеми в інших країнах?

   Відповідаємо: на жаль, досліджень, які б говорили нейтральний або незначний вплив телебачення на дітей, досить мало, переважна їх більшість робить невтішні висновки.

    А чи можна використовувати силу ЗМІ, у тому числі й телебачення, для благородної мети? На прикладі деяких спеціальних пізнавальних дитячих телепередач було показано, що вони дають позитивний, хоча й короткочасний, вплив на розвиток дитини, а саме: збільшується її словниковий запас, формуються позитивні соціальні установки. Це ефект підсилюється, коли зміст телепередачі обговорюється дитиною разом з батьками чи вчителями або якщо перегляд супроводжується навчанням.     Отже, протидіяти негативному впливові телебачення можна й потрібно, і робити це необхідно в різні способи і на кількох рівнях: суспільства, родини, окремої людини. Ми не можемо повністю відмовитися від цього продукту людської творчості у своєму повсякденному житті, однак недоречно його перетворювати на головну життєву цінність.Занадто вже великий, різноманітний, чудовий реальний світ. 

ЗАПИТУЙТЕ - ВІДПОВІДАЄМО

Як навчити дитину зав'язувати шнурки

Прокляті шнурки! Так безвинно звисають з боків черевика, але варто Жені спробувати їх зав'язати, як вони починають сіпатися і ковзати крізь пальці, точно дощові черв'яки. П'ятирічна дівчинка намагається з усих сил. Спочатку розрівнює величезні шнурки, довгу петлю кладе зверху і простягає через неї другу, коротше. Або потрібно все навпаки?

Вчитися зав'язувати шнурки - завжди важко, а тут ще й старші висміюють. Раз-два - і готово: старший брат в мить ока зав'язав шнурки на черевиках. Але йому вже вісім, і він уже навчився координувати роботу рук і очей.

Координація роботи очей і рук - так дослідники називають рухову здатність, яка повинна бути розвинена у дітей, щоб, наприклад, навчитися зав'язувати шнурки. У деяких дітей у п'ять років вона вже цілком розвинена, іншим дітям на це може знадобитися більше часу. Втім, до першого класу школи це завдання під силу практично всім.

І вихователі  вітають це вміння в дітях: зрештою, у них немає можливості одночасно допомогти всім, якщо в групі багато дітей. Взуття на липучках - зовсім не вихід з положення, адже трохи пізніше, для занять спортом, дітям потрібно взуття з тугою шнурівкою. Тому правило може бути тільки одне: учись зав'язувати шнурки, поки маленький. Пробувати знову і знову, поки не вийде. «Іншого шляху немає»...

Навчання у грі

 Найкраще дитина навчається в ігровій формі, тоді у нього з'являється інтерес до подій. У дитячих магазинах продається багато ігор-шнурівок, вони спеціально призначені для розвитку дрібної моторики. Легко виготовити такий посібник для навчання малюка шнурівці самостійно. Це може бути вирізаний з щільного картону різнокольоровий черевик з двома паралельними рядами дірочок. Робити це можна, починаючи вже з дворічного віку. Покажіть дитині, як складати шнурок навпіл, а потім дуже повільно просуньте його через дірочки і затягніть. Тепер нехай малюк спробує сам. Обов'язково похваліть дитину, якщо у нього виходить. Наступний крок - формування та зав'язування петельок.

Способи зав'язування шнурків

 Є пара способів зав'язувати шнурки - з одного петлею або з двома. Щоб з'ясувати, який спосіб більше підходить вашій дитині, попросіть його виконати просту вправу: підняти праву руку, а ліву прибрати за спину. Якщо він зміг виконати одночасно обидва ці рухи, то він освоїть і «метод одній петлі». Але щоб не заплутати малюка і не плутатися самому, можете навчити його тому способу, яким користуєтеся самі і надалі його дотримуватися. З самого початку і назавжди стиль зав'язування залишиться тим самим.

Перший спосіб - це так званий «бабусин вузол», він хоч і простий у виконанні, має властивість постійно розв'язуватися. Складається спочатку одна петелька, потім інша, потім перехлест одній петлі через іншу і протягування будь-який з них в серединку. Можна пограти в зайчат, складаючи кінчики шнурків у вигляді заячих вушок, які потім потрібно переплести між собою.

У другому способі ми будемо «ловити зайця». Цей варіант набагато надійніше. Швидко проробляємо першу частину вузла, а далі проговорюємо: йде заєць (беремо один кінець шнурка і робимо петлю), і ми його ловимо (другим шнурком обмотуємо цю петельку і з серединки витягуємо вже готову другу петлю назовні).

 Використовуючи другий спосіб, можете розповісти малюкові таку казку: зустрілися два черв'ячка Тім і Том (лівий і правий). «Підемо гуляти?» - Каже один. «Пішли!» - Відповідає другий (перехрест шнурків). Взяли вони один одного за ручки (вузол). Йдуть і веселяться (помахати шнурками). Назустріч їм зайчики стриб і Скок (робимо вуха з шнурків). Запросили зайці черв'ячків пити чай з пряниками. Взялися вони всі разом за руки (перехрест вух) і побігли в норку-комірчину (одне вухо в дірочку).

 Буде спочатку важко протягувати вухо в дірку і зав'язувати міцний вузол, але з часом все налагодиться! Обігрувати ситуацію. Говорите «дитячими» голосами, імітуючи тварин.

 Наочна демонстрація і практичні поради

 Починати тренуватися краще на великих шнурках, наприклад на знятому з татової ноги черевику. Отже, сідайте з дитиною удвох на диван (поряд або у нього за спиною), кладете черевик перед собою, носком від себе, і повільно починаєте показувати, як ви зав'язуєте і розв'язує шнурки. Повторіть на очах у малюка процедуру зав'язування до десяти разів.

 Тепер дайте йому спробувати самому. Давайте прості вказівки, розбивши процес покроково. Не потрібно направляти руки дитини своїми руками. Просто візьміть собі інший черевик і кілька разів продемонструйте, в якій послідовності виконувати дії.

 Якщо справа не рухається, дитина не хоче нічого робити, ймовірно, він все ще не розуміє - як?! Спробуйте переключити його увагу на інше, більш великий об'єкт. Запропонуйте малюкові потренуватися з поясом на вашому халаті. Деяким дітям легше освоїти зав'язування вузлів на товстих зав'язках. Коли він достатньо впевнено опанує даними навиком зав'язування, можна переходити знову до шнурка.

 І не забувайте, що похвала стимулює старання. Якщо дитина від вас чує тільки те, що він все робить неправильно, у нього відразу пропадає бажання тренуватися. Хваліть його за будь маленький успіх! Трохи терпіння і ви отримаєте бажаний результат, а ваш малюк - почуття впевненості і самостійності.

Забавні дитячі слівця й вислови, слова, у яких літери заміняють одна одну, до певного віку радують і смішать мам і татусів. Але минає час, коли ніхто вже не радіє.